Розділ «ПРИМІТКИ»

Тепер не штука. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК». — 1924.— 12 груд.

Подається за першодруком.

С. 233. …каже дід у 497»… — персонаж із відомої революційної п'єси «97» М. Куліша (1892–1940).

С. 234. Антон Денікін. — Див. приміт. до фейлетону «Демократичні реформи Денікіна».

Врангель. — Див. приміт. до твору «Страшний суд».

С. 235. «Ларьок» — комерційне товариство, здійснювало закупки, організовувало державну роздрібну торгівлю.

Сон кобили вороної. Вперше, під заголовком «Різдвяний сон кобили вороної» з підзаголовком «Казка», надруковано в газ. «Селянська правда». — 1924.— 31 груд. Твір входив до збірок «Щоб і хліб родився, щоб і скот плодився (Сільськогосподарські усмішки)» (1926), «Різдвяний сон кобили вороної та інші оповідання» (1928) тощо. Готуючи твір до двотомника 1956 p., автор зробив у тексті ряд виправлень і деякі виправдані скорочення (розтягненість, елементи натуралістичності), змінив, зробивши влучнішим і компактнішим, заголовок усмішки — «Сон кобили вороної».

Подається за виданням: Твори: В 2х т. — К., 1956.— Т. 1.— С. 122–124.

С. 236. Только у гро любеи хорошо… — Наводяться перші рядки з вірша, без назви, російського поета Семена Яковича Надсона (1862–1887). Другий рядок в усмішці подасться неточно, слід: «Только псрвме, робкие речи…» (Стихотворения С. Я. Надсона. — С.П. — 1900.— С. 24).

С. 237. …кондаки, тропарі й славословія… — короткі церковні пісні на славу бога, богородиці, святих.

ВИШНЕВІ УСМІШКИ КРИМСЬКІ

У травні — червні 1924 р. Остап Вишня відпочивав у Криму, в Нижньому Сімеїзі. Перед поїздкою і під час перебування на відпочинку він багато працював над вивченням історії, культури, етнографії Криму, знайомився з його історикокультурними надбаннями й написав двадцять одну усмішку та кілька кореспонденцій, що друкувалися в газетах «Вісті ВУЦВК», «Селянська правда» та додатку до «Вістей…» «Література. Наука. Мистецтво». Під кожним твором зазначено дату й місце написання: «Крим. Н. Сїмеїз».

Окремою збіркою «Вишневі усмішки кримські» вийшли 1925 р. (X.: ДВУ), де твори були подані не в хронологічній послідовності (за датою написання чи публікації в пресі), а за принципом тематичної близькості, а саме: «Сімферополь — Ялта (Подорож)», «Крим», «Море», «Гори», «Там, де цар пішки ходили…», «Алупка», «Гурзуф», «Ялта», «Туристи», «Природа й люди», «Життя татарчине», «Татаринове життя», «На татарській виставі», «На вітрилах», «По камбалу!», «Бережком!.. Бережком!..», «Діва» й «Монах» (Легенда)», «Кримська ніч (Лірика з екзотикою)», «Кримський місяць (І це лірика)», «Кримське сонце», «Пляж». У такій послідовності усмішки подавались у двох перевиданнях збірки, здійснених у 1927 p. (X.: ДВУ), у зібранні «Усмішки в 4х томах» (X т. З, 1928, 1930 pp.).

Ряд усмішок входило до тематично укладених збірок: «Життя татарчине та інші оповідання» (X.: ДВУ, 1928), також двох перевидань 1929 p.; «Кримська ніч та інші оповідання» (X.: ДВУ, 1928), також двох перевидань 1929 р.

Вибрані усмішки кримські (всього одинадцять) надруковані в післявоєнному виданні «Твори в двох томах» (Т. 1.— 1956), вийшли окремою збіркою «Вишневі усмішки кримські» (Сімферополь: Кримське видавництво, 1961), до якої ввійшло шістнадцять усмішок з довоєнних видань, а також «Капітан і гарпунних» і «Ой ти, зимушка, зима», написані в післявоєнні роки. Загалом у повоєнний період у різних зібраннях творів Остапа Вишні, в тому числі й у семи та п'ятитомнику, друкувалися не всі кримські усмішки. В нашому виданні подається найповніша їг добірка.

Вишневі усмішки кримські неодноразово виходили' в перекладі російською мовою. Зпоміж російських видань довоєнних років назвемо, зокрема, такі: Туристы: Юмористические рассказы — Л.: Мысль, 1927; Вишневые усмешки крымские. — X.: Украинский рабочий. — 1927; у кн.: «Улмбки Вишни». Избраннке произведения. — X.— Пролетарий. — 1929. Ряд із них входив до повоєнних видань вибраних творів письменника.

Сімферополь — Ялта (Подорож). Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК». — 1924.— 23 трав.

Подається за виданням: Усмішки. — Т. 3.— С. 5—11.

С. 240. По дорозі жук, жук По дорозі чорний… — перші рядки з української народної пісні «По дорозі жук, жук».

Байдарські ворота — перевал через Головне пасмо Кримських гір; тут проходить шосе Ялта — Севастополь.