Розділ «ЦЕ ТИ, АЛІСО?»

Відразу ж перший професор Селезньов забрав пістолет у першого Полоскова, а другий — у другого. Вони підійшли один до одного і привіталися.

— Тату, — хором вигукнули обидві Аліси. — Скажи, що це означає?

— Найімовірніше, — відповів професор, — у цьому винне викривлення простору. В цій точці стикнулися два паралельні світи. В них усе однакове… чи майже все.

Аліса уже все зрозуміла і сказала своїй близнючці:

— Ходім до мене.

— Ні, — відказала та, — ходім до мене.

— У них навіть характери однакові, — засміялися Селезньови.

Коли Аліса опинилася в каюті другої Аліси, вона найбільше здивувалася з того, що на такому ж, як у неї, столику там були розкладені такі ж подарунки для її однокласників. Вона підняла голубу мушлю і запитала:

— Це ти для кого везеш?

— Звісно, для Пашки Гераскіна, — відповіла друга Аліса.

І дівчатка розсміялися.

— Цікаво, — запитала тоді друга Аліса, — в нас усе повністю співпадає чи щось і відрізняється? Давай перевіримо.

І вони почали досліджувати обидва кораблі, щоб знайти різницю. Тим часом професори Селезньови обговорювали проблеми викривлення простору, а капітани Полоскови скаржилися один одному на неслухняних Аліс.

За годину, поки кораблі летіли разом, дівчатка обнишпорили обидва кораблі.

Пролунав сигнал комп’ютера. Кораблям час розлучатися, бо інакше вони загубляться у просторі й ніколи не повернуться додому.

— Прошу всіх зібратися біля перехідної камери, — сказав професор Селезньов.

За хвилину обидва екіпажі стояли там.

— Я знайшла! — вигукнула Аліса. — В нас на камбузі зелена каструля, а у вас — синя!

— І я знайшла! — озвалася друга Аліса. — В нашого Полоскова вуса довші.

— Давайте прощатися, — сказав Селезньов. — Залишилося дві хвилини. В майбутньому ми налагодимої постійний зв’язок між нашими світами. Сподіваюсь, ніхто не переплутав корабель?