Коваль із Великого Вутона

„Що ви збираєтеся робити з зіркою, Майстре?” сказав Учень.

„Покладу її в Торт, зрозуміло,” сказав Кухар. „Власне те, що треба, тим

більше вона феїсто-чарівна,” загигикав він. „Думаю ти сам був на дитячих

забавах, і не так давно; там до суміші встромляють маленькі забавунці, і

монетки, і всяке інше. Менше з тим, ми спробуємо то в цьому селі: воно

розважає дітей.”

„Але то не є забавунця, Майстре, то є промениста зірка,” сказав Учень.

„Ти вже то казав,” перервав його Кухар. „Дуже добре, я скажу дітям. То

їх розсмішить.”

„Я не думаю що їх розсмішить, Майстре,” сказав Учень. „Але то правильна

ідея, цілком правильна.”

„Ти мені кажеш?” мовив Ноукс.

У свій час Торт був зготований і спечений і покритий глазурою, здебільшого руками Учня. „Оскільки ти налаштований на фей, я дам тобі

зробити Королеву Феєкраю,” Ноукс сказав йому.

„Дуже добре, Майстре,” він відповів. „Я зроблю то якщо ви є надто

зайняті. Але то була ваша ідея ане моя.”

„В тому місці моя робота мати ідеї, ане твоя,” сказав Ноукс.

На Празнику Торт стояв посередині довгого стола, в центрі кола двадцяти

чотирьох червоних свічок. Його вершечок був у кшталті малої білої гори, по боках якої росли деревцята, виблискуючи ніби вкриті морозцем; а на

щиті гірки дрібонька мала фіґурка стояла на одній нозі як снігуронька в