Коваль із Великого Вутона

виклик, не маючи на озброєнні сил настільки величних що жоден смертний не

здолає ними послугуватися. Він залишився вченим і дослідником, не воїном; і хоча з часом він би міг зкувати зброю що в його власному світі могла би

мати досить сили аби стати предметом великих оповідей і вартувала би

королівської суми грошей, він знав що у Феєкраї вона мало би важила. Тож

із-поміж багатьох речей які він зробив, тепер не пам’ятається щоби коли-

небудь він зробив меча чи списа чи вістря стріли.

У Феєкраї спершу він головним чином тихо гуляв між дрібного люду і

делікатних створінь у лісах і лугах ясних долин, і біля яскравих вод у

яких ночами дивні зірки сяяли а при заході сонця віддзеркалювалися

блискучі щити далеких гір. Деякі зі своїх коротших відвідин він проводив

споглядаючи лише одне дерево чи одну квітку; але пізніше у довших

мандрівках він побачив речі красиві і теж страшні які він не міг чітко

пригадати ані теж переповісти друзям, хоча й знав що вони знаходилися

глибоко в його серці. Але деякі речі він таки не забув і вони залишилися

в нього в голові як дива та таємниці котрі він часто викликав у пам’яті.

Коли він вперше почав спацерувати без провідника то думав що відкриє

далекі межі землі; але високі гори стали йому на дорозі і обходячи їх

довгими дорогами він досяг нарешті пустинного берегу. Він стояв над Морем

Безвітрового Шторму де блакитні хвилі, як зодягнені у снігову одежу

пагорби, викочувалися тихо з Несвітла на довге прибережжя, приносячи на