Коваль із Великого Вутона

досить і більше ніж досягнули інші чоловіки та жінки у тому селі, навіть

ті що були майстерні та працьовиті. Але йому належало дізнатися більше.

Бо Коваль познайомився з Феєкраєм, і деякі його реґіони він знав як і

кожен смертний міг їх знати; хоча з того часу надто багато стало бути

такими як Ноукс, він говорив про це мало з ким опріч своєї дружини та

дітей. Його дружиною була Неля, котрій він тоді дав срібну монетку, а

донькою була Наня, а сина звали Нед Ковальчук. Він них то все рівно не

можна було приховати, бо часом бачили вони як зіронька сяяла у нього на

чолі, коли він приходив додому з тих довгих своїх довгих спацерів, на які

він вибирався наодинці вечорами, чи коли повертався з мандрівки.

Час від часу він покидав домівку, деколи пішки, деколи верхи, і взагалі

вважалося що то він по справах бізнесових, і часом так і було, а часом

ні. У всякому випадку не по замовлення і не для купівлі сирого заліза, деревного вугілля, чи іншого провіянту, хоча він ставився до таких речей

дбайливо і знав як чесно перетворити пенні у двопенс, як каже прислів’я.

Але мав він справи свого роду у Феєкраї, і там його радо вітали; бо

зіронька ясно сяяла у нього на лобі і був він настільки в безпеці

наскільки міг бути смертний у тій небезпеконосній країні. Менші Зла

сторонилися зіроньки, а від Більших Зол був він захищений.

За то він був вдячний, бо скоро помудрішав і зрозумів що до див Феєкраю

не можна підступитися без небезпеки, і що багатьом Злам не можна кидати