Розділ «УКРАЇНСЬКА ІДЕЯ»

Щоб усі слов'яне стали Добрими братами, І синами сонця правди…

Т. Шевченко

У заключній частині розділу хотілося б виокремити ще одну особливість української національної ідеї, а саме, її прослов'янську орієнтацію. Т. Шевченко писав: «Нехай житом, пшеницею, як золотом, покрита нерозмежованою навіки од моря і до моря — буде слов'янська земля».

Російська національна ідея, яка включає елементи монголізму, візантизму і справляє враження монументальності, має вигляд не те що «егоїстичної», а гегемоністської, протекційної не лише щодо України, а й слов'янського світу в цілому. Наша ідея з її трьома елементами — незалежністю, державністю, соборністю — контрастує з російською.

І все ж нема лиха без добра. «Тяжкий млат» (як говорив О. Пушкін про Російську державу) стояв стіною на шляху пангерманізму, що століттями тиснув із заходу на слов'янський світ, починаючи з походів лівоарійських» псів-рицарів і кінчаючи «бліцкригами» есесівських дивізій псевдоаріїв. Російський Мешех (Ведмідь) відстояв слов'янство, хоч і хрустіли хребти слов'янських народів в «тяжелых, нежных русских лапах».

А тепер? Наступив кінець Мешеху, кінець великодержавному гегемонізму в слов'янському світі. Як і провіщено в Біблії, «московський Мешех», що змінив «київського Тувала», також залишився позаду, і на арену історії вийшов «останній син Яфета» — Тирас (слов'янство). Нині на просторах Східної Європи у всьому слов'янському світі йдуть непрості процеси державотворення, звільнення від атеїстично-комуністичної ідеології, відродження християнської цивілізації.

Вкрай важливо пам'ятати: хто передбачав, хто пропагував, хто за це боровся. Наш великий пророк Тарас і його соратники із Кирило-Мефодіївського товариства. «Встане Україна із своєї могили і знову озветься до братів слов'ян, і почують заклик її, і повстане Слов'янщина» — це з Маніфесту цього товариства.

Поклик України до слов'янських братів міцнішатиме — можна в цьому не сумніватися. В кінці Пророчої ери Україна готується до свого нового месіанського кроку: виконати біблійні заповіти, вийти на авансцену молодого слов'янського світу в ролі його духовного лідера. В ім'я гідного життя українського народу, в ім'я його арійсько-месіанського призначення триває нині непроста боротьба за самостійність, державність, соборність України.

А закінчити цей розділ хочу словами М. Гоголя: «Ні за кого не кращі, а життя ще невлаштованіше і непроглядніше… Гірші за всіх ми інших», — ось що ми повинні завжди говорити про себе. Але є в нашій природі щось пророче! Є, ось побачите!..»