Розділ «ЗНАК І ЗНАННЯ — СЛОВА ОДНОГО КОРЕНЯ»

Да людям редко что и нужно, кроме слов. Что в них есть мысли, верят без разбора.

Гете

— Ми вже говорили про те, що великі писання: і ваша Біблія, і наша Рігведа, і єврейська Тора, й арабський Коран, і перська Авеста — це символьні (знакові) системи, якими зашифровані знання про Бога, Світ, Людину, зміст життя, історію, місце в ній рас і народів. У них — метафорична, алегорична форма викладу, яка приховує найглибшу семантику (смисл). За це чіпляються противники релігії, підсовуючи малотямущим людям тенета писань і трактуючи їх буквально, тобто помилково. «Чи можна нагодувати, як це стверджує Біблія, одним буханцем хліба п'ять тисяч чоловік? — диву ються вони. — Де ви бачили, щоб манна сипалася з неба, люди ходили морем, «аки по суху», або дівиці народжували без злягання з чоловіками?»

Але ж це знаки. Важливо зрозуміти їх вміст, що за цим усім криється. Існують широко вживані символи величезної інформативності.

Найбільша помилка нашого матеріалістичного віку — байдуже, несерйозне ставлення до знаків і символів. Звідси все наше неуцтво — сум'яття духу і розуму. Знак і знання — слова одного кореня. Світ — це розкрита книга, знаки — її алфавіт. Емпірична історія відштовхується від артефакту, і ми часто не бачимо смислу в історичному процесі. Смислова, духовна історія, про яку йдеться, відштовхується від символу, намагаючись зрозуміти його значення, розшифрувати.

Я, наприклад, ще в таборах запитував зеків — колишніх військових — і навіть охоронців, що означають зірочки на їх форменому одязі — на погонах, рукавах, головних уборах — і навіть над Кремлем. Ніхто не зміг пояснити. Ніхто не замислювався над тим, коли і як пентаграма [П'ятикутна зірка] стала головним символом країни Жовтня. Якби маси людей знали, що вони носять на собі знак сатани (у Гете Шауст викликає Мефістофеля, малюючи п'ятикутну зірку; це місце в перекладі опускалось за радянських часів), гадаю, їх ставлення до дійсності було б іншим.

ЗНАКИ АРІЇВ. ХРЕСТ — ЖІНОЧЕ НАЧАЛО ЖИТТЯ І ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Трикутник — замість хреста. Лозунг сатаністів

— Основні арійські знаки — хрест, тризуб, жовто-синій прямокутник (введений ще Рамою), знак Сонця (коло з променями або просто коло).

Антиподами їх є: свастика, мальтійський і тевтонський хрести, чорний прямокутник. Це також арійські знаки (в семітичному світі їх немає), але вже асурів — «коричневих» аріїв, «відщепенців», які згодом створили «нордичне» відгалуження раси. Свастика (зокрема повернена за годинниковою стрілкою) може бути й загальноарійським «нейтральним» знаком, аналогічним знаку Сонця.

Зупинимось лише на одному з них — хресті.

Багато хто думає, що хрест поширився у світі тому, що на ньому був розіп'ятий Ісус Христос. Християнська церква так витлумачує свій основний символ: хрест у Давньому Римі був місцем і знаком ганьби і смерті. На ньому закінчували життя найзапекліші негідники, найнебезпечніші злочинці. Господь Ісус Христос, замучений на хресті, а затим воскреслий, змінив зміст хреста, перетворив його на знак життя і величі.

Взагалі це правда. Але є два моменти, розголошення яких церква уникає. По-перше, Ісус помер не на хресті, а на Т-подібній споруді. Хрест — перехрестя і, отже, повинен мати чотири кінці. Існують хрести: католицький, мальтійський, єрусалимський, енкалпіон (чотирикутний), православний (восьмикутний), андріївський (скошений-чотирикутний), тевтонський (шестикутний)…

Але хрестів з трьома кінцями не буває. По-друге, хрест вже існував за багато тисячоліть до Христа, і не лише в християнському світі, а й у Тибеті, Індії, Давньому Єгипті, в Україні часів Трипілля і Рун-віри. Христос і його апостоли нічого не говорили ані про хрест, ані про хресне знамення, та й у Старому Завіті про нього ні слова.

Офіційно він став символом християнства з 680 року, коли IV Константинопольський собор ухвалив символ ягняти замінити символом людини, розіп'ятої на хресті. До цього хрести з'являлись у християнській атрибутиці спонтанно (у тому числі й у вигляді ягняти на хресті, якого знаходили на малюнках у катакомбах ранньохристиянської доби).

Хрест у IV столітті принесли на своїх штандартах гуни — спочатку в Україну, потім у Західну Європу. До цього ми повернемось, а поки що запам'ятаємо: поширення цього знака в християнському світі почалося з України. Тут із часів Аратти були мітраїстські хрести (перехрестя з диском посередині, тобто знак Сонця). Саме християнський хрест був поставлений у І столітті апостолом Андрієм. Перший у світі храм із хрестом на куполі побудований батьком Аттили князем Мун-діухом (слов'яни його звали Мунчуком) 418 року на південній околиці сучасного Києва. Відтоді цей знак використовується в усьому яфетичному (арієзованому) світі від Атлантики до Тихого океану, а також на Американському, Африканському, Австралійському континентах. У семітичному і хамітському світах (Давній Єгипет, Іудея, Давні Греція і Рим, сучасний Ізраїль, нехристиянські країни Африки, весь арабський світ) цей символ не вживався [Існує, напевно, один виняток: зображення єгипетської богині Ізиди часів Стародавнього царства. Богиня сидить з немовлям на руках, а на задньому плані видніється хрест]. И у цьому криється глибокий зміст.

Що ж означає хрест? Це стилізоване зображення Сонця як джерела світла і життя на Землі та інших планетах (так-так, були життя й цивілізація не лише на планеті Земля). За часів Рами і пізніше в країні Куш хрест мав вигляд сонячного кола з чотирма пасмами променів. Згодом коло зникло, залишились чотири кінці (перехрестя). До речі, в Києві, в Софійському соборі і Печерській лаврі, маківки прикрашені давньоарійськими хрестами (колами з променями).

Сонячне життєдайне начало стосується насамперед людини і всього живого — воно жіноче начало, жінка. Таким началом в історії людства — світлим, життєдайним, жіночим — були арії за часів Рами, тобто з VI тисячоліття до н. е. Хрест — їх фундаментальний символ, який поступово став символом усього яфетичного світу.

ТРИЗУБ — ЗНАК СИЛИ СВЯТОГО ДУХА