Розділ «ПРАУКРАЇНА-АРАТТА: ПЕРЛИНА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ»

Ты знаешь край, где все обильем дышит,

Где реки льются чище серебра.

Где ветерок степной ковыль колышет,

В вишневых рощах тонут хутора.

Л. Толстой

— Рух аріїв на захід врешті породив Аратту — квітучу країну в середньому Придніпров'ї. Почав складатися великий арієзований світ (Великий арійський пояс — Гімалаї — Алтай — Кавказ — Дніпро. — Карпати), геополітичним і духовним стрижнем якого була вісь Агарті — Аратта. Народи, які групувалися навколо Придніпровської Аратти, являли собою своєрідний духовний центр, що активно протистояв темним силам післяпотопного світу.

Спроба перевороту в Єгипті і утворення Іудейського царства, удари гіксів по Єгипту, Троянська війна, Ассиро-іудейська війна, розорення Ізраїлю і великий полон євреїв, пелопоннеські війни, греко-персидське протистояння, скіфоперсидські конфлікти, походи Македонського — все це окремі прояви одного великого духовного протистояння: Єгипту з його високим інтелектом, але низьким духом, і Сонячної Аратти — оплоту аріїв, які утверджували в світі разом з високим інтелектом високу духовність.

Я стверджую: без знання Аратти немає знання України й українців. Але все це загальні фрази, я це розумію, тому спробую в подальшому пояснити сказане.

КРАЇНА ПЕРШИХ ЗЕМЛЕОРАЧІВ

Чужих меж нами нет! Мы все друг другу братья Под вишнями в цвету.

Из древней японской поэзии

…П'ятдесят мандрував я століть. Бачив війни, і мир, і дозвілля, Оріянські шляхи — їхню кміть. Л. Силенко

Гуру вів далі:

— Вишню в Припонтиду принесли ари з країни Куш. Вони ж принесли її і на Японські острови. Щоправда, японську вишню-сакуру не порівняти з вашою. Але все одно: це предмет поклоніння японців, як і гора Фудзіяма. «Проминула весняна ніч, білий світанок перетворився на море квітучих вишень», — співають вони здавен. Впевнений, так співали й жителі вашої благословенної землі, яка за давнини називалася Араттою.

Від автора:

Нині термін «Аратта» замерехтів в історичній літературі і публіцистиці. А тоді, на початку 70-х років, ми з Гуру неодноразово запитували про нього істориків, включаючи й «фахівців» з України. У відповідь — здивування.

Академік О. Окладников, який сумлінно «перекопав» увесь Сибір і Монголію, сказав: «Чудес і великих переворотів у археолога ми вже не чекаємо, хоча може бути відкрита та чи інша локальна цивілізація, щось на зразок Аркаїму. Навіть дно океанських глибин в цілому обстежене. Супутники дуже допомагають. Відкриття арійської країни Аратти у тому вигляді, як Ви її витлумачуєте (духовний центр Західного світу), було б переворотом в історичній науці. Схаменіться, Юрію Михайловичу! Адже немає відповідних артефактів! Щоправда, Аратта часто згадується в шумерському епосі».

Незважаючи на такі закиди академіка-археолога, я продовжував розмірковувати. І фактів — матеріальних і особливо інтелектуальних — ставало дедалі більше. Виявляється, за багато віків до введення християнства на Русі була своя писемність (св. Іоанн Златоуст називає її скіфською грамотою). А відомий нам із школи Кирило (він же візантійський дипломат Костянтин) знаходить у Корсуні в русів «Руські письмена», якими були написані Євангелія і Псалтир. Святим Кирилові й Мефодію довелося лише «підправити» готову абетку, не винаходячи нічого нового.

І хозари, виявляється, взяли писемність «від Русі і писали зліва направо, а літер було 22», — свідчить арабський літопис. Лише зараз, коли на книжковому ринку з'явилися раніше заборонені публікації, нам відкривається ціла епоха — «епоха Рун-віри», великої культури русів, яка розквітла у Північному Причорномор'ї, — культури всесвітньо-історичного значення. Але послухаємо Гуру.