Розділ «ЯВА VIII»

Мартин. Як?

Омелько. Наняв Шулима, i той його повiз на своїй коняцi у город.

Мартин. Брешеш, iроде!!

Омелько. Побий мене бог! Я сам бачив, як виїхав з двору, ще й сказав менi: кланяйся своєму пановi, скажи, щоб не ждали мене бiльш нiколи… Я, каже, пошуткував!.. Жид ударив кобилу батогом, повозка заторохтiла, i я бiльш нiчого не чув.

Мартин. О господи! Що ж це? Насмiшка? Не може статься, тобi так здалося!

Омелько. Та нехай менi повилазять! Коли не вiрите, то спитайте Голду.

Мартин хватається за голову i сiда, гостi сполошилися, шепчуться.

Дульський. Ходiм, панове, бачите - чоловiк у такiй оказiї, чого нам тут стирчать.

Виходять.

Перший гiсть (на вiдходi). От тобi й заручини…

Другий гiсть. От тобi й чиновний жених… Ха-ха!

Протасiй. То я тобi другим разом розкажу. Прощайте!

Всi виходять.

Мартин (вскакує). Осудовисько! На весь свiт осудовисько!! Палажко! Що менi робить? Що нам робить?..

Палажка (обнiма Марисю). Бiдна моя дитина! Ославив, покинув!.. (Плаче.) Хто тебе вiзьме тепер?..

Мартин. Цить!! Я йому так не подарую!. О мiзерний, о паскудний! Кипить моя кров!.. Кипить!! Менi страм, дочцi страм!.. Перед усiма дворянами страм… Нi! Я ж i тобi, я ж i тебе… (Бiжить до дверей i гука.) Омелько!

Омелько. Я тут, ось.

Мартин. Сiдлай менi Рака, а сам сiдай на Блоху.

Омелько вийшов.

Палажко! Достань гарапник, давай шапку!