TextBook Омелько (задихався, не може говорить). I-ї-ду-уть!
Мартин. Чого ти так засапався? Сопеш, як пiдпалений кiнь. Далеко?
Омелько. Ху-ху-ху!.. Утомився…
Мартин. Ти ж конем їхав?
Омелько. Де там! Упав, к бiсовому батьковi, з коня…
Мартин. Я ж кажу, що так!.. Далеко?
Омелько. Нi, зараз за могилою i впав! Тiлько що вилiз на Рака, а…
Мартин. Не про те! Не про те я питаю! Чи далеко їдуть?
Омелько. Та, мабуть, уже близько бiля двору.
Мартин. Ти ж бачив, хто їде?
Омелько. А хто ж? Трохим їде - нашими кiньми i нашою натачанкою…
Мартин. А в задку сидить хто-небудь?
Омелько. В задку?.. Не примiтив!
Мартин. Чого ж ти бiг, бодай ти луснув! (Iде до вiкна.)
Омелько. Чисто колiно збив, болить, як печене, прибiг попереду, а вiн ще й лається!.. Чорт на тебе угодить… (Пiшов.)
Мартин. Вiн… Жених!.. (До дверей.) Душко! Палазю! Приїхав! Жених приїхав! Одягайтесь мерщiй! А господи, аж серце забилось! Принять треба на славу… (Вiдчиня середнi дверi.)
Входе Нацiєвський, з гiтарою в руках, у шерстянiй накидцi. Мартин iде до дверей, розставивши руки.
Милостi прошу, дорогий гостю!
Нацiєвський кладе гiтару на стiлець. Обнiмаються i цiлуються. Завiса.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мартин Боруля» автора Карпенко-Карий Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЯВА VI“ на сторінці 1. Приємного читання.