Розділ «ЯВА ЧЕТВЕРТА»

Микола. Iз розбитим серцем?

Жандарм. Дурниця серце. У кого воно цiле?

Микола. I на людськiм посмiховищу?

Жандарм. Наплюй ти на людей! Чого тобi вiд них потрiбно? А як ти з них будеш смiятися, то вони з тебе не будуть. Ще самi до тебе прийдуть.

Микола (в задумi). Що ж, мудра рада. Тiлько, мабуть, замiцна на мою слабу голову. (Хапає себе руками за голову i починає ридати.) Ой, замiцна, замiцна! Не видержить моя голова!

Жандарм. Не бiйся, видержить. Я тобi поможу. Я кождому голову скручу, хто би посмiв з тебе смiятися.

Микола. Багато буде скручених голiв.

Жандарм. Не бiйся, се вже моє дiло! А тепер, друже мiй, Миколо, знаєш що?

Микола. А що таке?

Жандарм. Я бачу, що ти дуже ослаб. Сон тебе клонить. Пiди собi на тiк та засни.

Микола. А ти?

Жандарм. Про мене не турбуїйся. Я також троха вiдпочину, а потiм пiду додому.

Микола. То, може би, Михаиле, ти сам пiшов на тiк i там заснув?

Жандарм. Ну, ну, не роби комедiї! На тобi кожух (бере з жердки кожух i кладе йому на плечi), подушку i верету. (Стягає з постелi подушку i верету i також кладе на його.) Iди! (Випихає його за дверi. Мовчанка. За сценою чути важке зiтхання i повiльнi кроки Миколи).