TextBook По хвилi входять Анна, Настя i Бабич, увесь у снiгу, з батогом у руках.
Бабич. Дай боже вечiр добрий!
Анна. Дай боже здоровля! Так, кажете, мiй з вами не їхав?
Бабич. Нi, кумо. Я його ще на солянiй жупi лишив. Ще докладав своєї купи дров i щось там почав з вiйтом перемовлятися, та я не дочiкував до кiнця та й поїхав за iншими.
Анна. Бiйтеся бога! Як же ж ви могли його самого лишити в таку страшну негоду?
Бабич. Е, не бiйтеся, сам вiн не буде. Певно, поїхав на Купiння з передiльничанами. А нашi всi на Радловичi гостинцем їхали. Але вiн швидко приїде, не бiйтеся. Конята у нього добрi.
Анна. Ой, я чогось боюся. Кажуть, у лiсi вовки появилися. Ще не дай боже якого нещастя!
Бабич. Та вспокiйтеся, кумо! Ще бог ласкав, вiдверне вiд нас лиху пригоду. А Микола не дитина. Вiн за худобу дбає. Ну, стара, ходiмо їхати додому, там десь конята перемерзли.
Настя. Ну, добранiч тобi, кумо. Молися, небого, богу, все добре буде!
Бабич. Добранiч!
Анна. Оставайтеся з богом!
Бабич i Настя виходять.
ЯВА ЧЕТВЕРТА
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Украдене щастя» автора Франко Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЯВА ТРЕТЯ“ на сторінці 1. Приємного читання.