Розділ «ЯВА ШОСТА»

Тi самi, музики, потiм вiйт.

Гомiн серед молодежi. Музики йдуть! Музики! Ладьте мiсце для музик! (Кiлька парубкiв виносять пiдвищену лаву з коршомних сiней i ставлять знадвору пiд стiною.) Ось так! Тут буде добре!

Музики, - три селяни, один зi скрипкою, другий басом, третiй з решетом, - входять, кланяються на всi боки, вiдтак вилазять на лаву, де їм тим часом поставленi стiльцi. Вони сiдають i потягають смиками по стру ментах, трiбуючи їх. Гомiн довкола, смiхи, жарти. Сцена наповнюється.

Вiйт (виходить iз коршми, грiзно). А тут що?(Побачивши музику.) А ви що тут робите? Хто вам позволив?

Музики (встають, знiмають шапки, скрипник говорить). Пане начальнику, нас закликали. Ми люди зарiбни. Не наше дiло питати дозволу. Нас закликали, казали що можна.

Вiйт. Хто вас закликав?

Скрипник. Та парубки, а хто ж би. Он Андрух, та Олекса,та Степан.

Товпа втихає. Три парубки виходять наперед i кланяються вiйтовi.

Вiйт. А вам чого треба?

Перший парубок (кланяється). Та ми би просили, пане начальнику, щоби те позволили троха потанцювати. Нинi пущiння, то вже остатнiй раз.

Вiйт (строго). А чий ти?

Парубок. Та Василя Пiвперечного, Олекса.

Вiйт. А був ти нинi в церквi?

Парубок. Та був, пане начальнику.

Вiйт. А чув ти, що єгомость наказували?

Парубок. Та чув, пане начальнику.

Вiйт. А наказували вони вам на музику та на танцi до коршми ходити?

Парубок. Та не казали.

Вiйт. Ну, а ви так слухаєте наказу?