TextBook Шльома (вибiгає з коршми з фляшкою i чаркою). Як то не можна? Чому не можна? (До парубкiв.) Нi, нi, не бiйтеся, пан начальник жартують. Чому би не було можна? (Наливає чарку.) Ну, пане начальнику, дай вам боже здоровля!
Вiйт. Нi, Шльомо, раз тобi сказано, що не можна, то не можна. А випити вип'ю, бо щось мене в трунку млоїть (п'є), i заплачу тобi, але танцiв анi музики менi не смiє бути.
Шльома. Але ж, пане начальнику, ви не маєте права менi заказувати. Се мiй заробок. У мене є патент.
Вiйт. Патент? Який патент?
Шльома. Як то який? Цiсарський патент. з печаткою! Ось дивiть! (Витягає з-за пазухи папiр, зложений удесятеро, i подає його вiйтовi.)
Вiйт (незручно розвиваючи папiр, обзирає його на рiзнi боки, очевидно, не вмiючи читати, а вiдтак вiддає жидовi). Та коли так, коли маєш патент, то iнша рiч. То вже не моя власть.
Шльома. А видите? Чи я не казав, що музика буде? Ну, хлопцi, чого стоїте? Берiться до дiвчат! Адiть, як вони нiвроку настроїлися танцювати. А ви, музики, вип'єте?
Музики. Ба, та нам так i належиться.
Басист. Сам бог приказав.
Шльома(частує їх). Ну, пийте ж, пийте, а грайте добре!
Музики. То вже наша рiч.
Вiйт. А пам'ятайте менi, аби все порядно, без образи божої.
Шльома. Чуєте, що пан начальник каже? Без образiв божих!
Вiйт. А скоро сонце зайде, зараз менi перестати i додому розходитися. Я тут присяжного пришлю, аби нiхто не смiв…
Шльома. Пощо, пане начальнику? Пощо присяжного трудити! Хiба я сам не знаю, що належиться? Як прийде той час, то вже я сам їм скажу, що треба перестати. Ну, ну, бавтеся! А ви, пане начальнику, ходiть зо мною, я вам маю щось дуже ладне сказати. (Тягне його до коршми.)
ЯВА ВОСЬМА
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Украдене щастя» автора Франко Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЯВА СЬОМА“ на сторінці 1. Приємного читання.