– Чого вас понесло в ту прірву?
Декламує:
– «Серце моє раненоє, смятеся дух мій, і понесла мене ніч на крилах своїх».
Умили, переодягли… Розпитуємо:
– Чого ви приїхали? Казали ж, що ви – в інститут поступили?
Нахмурився:
– Покинув.
Андрій аж крикнув:
– Як? Поступили й покинули?
– Роздивився – тюрма, взяв документи і втік.
Очі Андрія спалахнули обуренням, далі пойнялися глибоким жалем:
– Пропаща ви людина навіки, – махнув без надії рукою.
– Цс! Годі…
Запорожець повів у повітрі рукою, мов написав останню рису.
Андрій смутно:
– Навчились хлопці…
Затихло в кімнаті.
Мов над головою та хмара зайшла.
Сиділи похилені, аж поки пливла над нами та хмарина. Далі Запорожець підвів голову, очі зацвіли ніжним жалем, смутно-смутно осміхнувся… Пильно подивився одному у вічі, другому, хитає головою:
– Так отак же…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Талант » автора Васильченко Степан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XV“ на сторінці 3. Приємного читання.