Розділ «ОПОВІДАННЯ ТРЕТЄ (РОКИ 1649-1680). БОРОТЬБА ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ»

Не мене шанують, бо вас поважають.

Як я вас на собі не мав,

То й честі од дуків-срібляників не знав».

Тоді-то Хвесько Ганжа Андибер, гетьман запорозький стиха словами промовляє:

«Гей, козаки, – каже, – діти, друзі-молодці!

Прошу я вас, добре дбайте,

Сих дуків срібляників за лоб,

Наче волів, із-за стола виводжайте,

Перед вікнами покладайте,

У три березини потягайте,

Щоб вони мене споминали,

Мене довіку пам'ятали!»

Тільки Гаврила Довгополенка переяславського за те улюбив,

Край себе садовив,

Що він йому за свою денежку пива купив.

Тоді ж то козаки, діти, друзі, молодці добре дбали,

Сих дуків-срібляників за лоби брали,

Із-за стола, наче волів, виводжали,

Перед вікнами покладали,

У три березини потягали,