Розділ «Братові й сестрі на спомин»

а спогади з надіями сплітались

в один вінок, були там лаври, квіти…

були й терни, я потім те дізнала,

тоді ж не чула – ніч зачарувала.

Ти знаєш, сестро, як блакитна нічка

бентежить серце, думку порива?

«Не спи, не спи! – говорить ясний місяць, —

бо як заснеш, я промінь наведу,

немов стрілу, і встрелю в сонне око, —

присняться марища бліді і невиразні,

жах стисне серце і розбудить вмить.

Не спи, не спи, тебе я очарую,

і наяву побачиш дивний сон».

Чи знаєш, брате, як лагідна зірка

говорить: «Погаси робочу лампу,

покинь книжки, забудь свою роботу,

поглянь на мене і згадай ті зорі,

що десь далеко, там, у парі сяють,

я завжди в них дивлюсь, мов у свічада,

в таку блакитну нічку, як оця».