Розділ «ІІІ»

– Приїхав учора вночі і просить, щоби пан швиденько прийшли до нього.

Будовничий, а за ним і Бенедьо пішли до Леона. Той ходив по подвір'ї, а побачивши підходячих, пішов супроти них.

– Маю з паном невеличке дільце, – сказав він, привітавши будовничого, по чім, звернувшися до Бенедя, спитав:

– А ти за чим?

– Та я, прошу пана, хотів би стати на роботу, – сказав Бенедьо.

– То не до мене належить, проси пана будовничого.

– Я вже просив, але пан будовничий не хочуть…

– Розуміється; що не хочу, – вмішався будовничий. – То той сам, – сказав він, звертаючись до Леона, – котрий при закладинах зістав скалічений через своє недбальство. Що мені з такого робітника! Та й, впрочім, він тепер слабий, а я робітників маю досить.

– Ага, то той сам! – нагадав собі Леон. – Гм, воно б то випадало щось для нього зробити, будь-що-будь. – І додав, звертаючись до Бенедя: – Ну, ну, якось-то буде, зажди ту, поки тя не закличу. От ту сядь на ганок та й посидь.

Довго вони оба бесідували. Бенедьо за той час сидів на ганку і грівся на сонці.

Аж ось по якімось часі вийшов будовничий, якийсь трохи кислий, і, не звертаючи уваги на Бенедя, пішов. По кількох хвилях вийшов і Леон.

– Ти потребуєш роботи? – спитав він Бенедя.

– Та певно, прошу пана, чоловік з роботи жиє, то робота для нього то само, що житє.

– Та-бо, видиш, будовничий не хоче тя мати ту в Дрогобичі. Але ти не журися, я зачинаю зараз будувати в Бориславі новий млин паровий, то вже там будеш мати роботи досить.

– В Бориславі?… Млин паровий?… – зачудувався Бенедьо, а далі змовчав, не сміючи вдаватись з таким паном у розмову.

– Ну, що ж тобі так дивно? – спитав, усміхаючись, Леон. – Млин, то млин, тобі, мулярові, все одно.

– Та я-то вже й сам собі гадаю, що панська річ – розказувати, а наша річ – робити. Млин, то й млин.

– Тілько-то, видиш, я би хотів, щоби будинок був немудрий, так собі, в дві цегли, без поверха, тілько вшир троха. То не буде такий звичайний паровий млин, як усе будують. Я найшов такого чоловіка, що тото все вигадав, і план зробив, і сам буде вести роботу. Ну, видиш, будовничий дуже носом крутив, як увидів той план. А ти розумієшся на тім, як що треба робити після плану?

– Та чому би ні? Як чоловік має під рукою рисунок і міру, то не велика штука.

– Так, так, звісно, що не велика штука, – сказав Леон. – Отож видиш, я не все буду міг надзирати за тим, що там робиться, в Бориславі, а будовничий так ту зо мною сперечався, що готов мені наробити якої саламахи і поставити не так, як у плані нарисовано. То я вже буду просити тебе, скоро що не так, дати мені знати.