Розділ «ДIЯ ДРУГА»

К в я т к о в с ь к а. Та мене наганя i отой противний…

Л у ч и ц ь к а (усмiхаючись). Невже?

К в я т к о в с ь к а. Ти що-небудь чула? Брехня, брехня! (Замiшавшись). Моя Марусенько, моя цiпонько! (Цiлує), їй-богу, брехня! Я тобi пiсля шепiтну, хто менi до вподоби… (Буцiм збентежено). Так отой смiв менi нав'язувать твої ролi… а я й руками, й ногами…

Л у ч и ц ь к а (щиро). Чого ж? Спробуй, голубко! В тебе є талан, тiльки дбай. Не все ж тобi реготух та цокотух грати, треба й до поважнiшого братись…

К в я т к о в с ь к а. Пiсля тебе? Пiсля Лучицької? Та швидше вмру!

Л у ч и ц ь к а. Що ж? Хiба мої ролi заказанi?

К в я т к о в с ь к а. Борони боже! На яку-небудь хвилю i стати на глум, на публiку! Йому то дарма, а менi яке катування! Ти – як богиня, як не знаю що, моя брильянтова! Як я тебе люблю! (Цiлує).

Л у ч и ц ь к а. Чого ж такою полохливою бути? Я ж не вiчно на ролях, – я можу й вийти…

К в я т к о в с ь к а (радiсно). Як? То правда? У нас чутка йде…

Л у ч и ц ь к а. Я не кажу напевне, а все може статись…

К в я т к о в с ь к а (з захватом). Невже? (Похопившись). I не думай i не гадай: ми без тебе загинемо… Я до тебе, моя цяцяна, так прив'язалася, так прив'язалася… Так тому правда, що той хапа?

Л у ч и ц ь к а. Хто? Хто мене може вхопити?

К в я т к о в с ь к а. А Антось! (Пiдморгнула).

Л у ч и ц ь к а. Схаменись, що тобi в голову впало?

К в я т к о в с ь к а (пiдморгуючи). Бач, мене дорiкаєш, а сама подрузi не хочеш признатись.

Л у ч и ц ь к а (збентежено). Годi, не пустуй! То чиїсь жарти чи плiтки: нiхто мене не вхопить i з мого шляху не зiпхне! Чи тут, чи iнде, а я мого свiточа з рук не впущу!

К в я т к о в с ь к а (лукаво). А свiточ хiба помiша? Байдужiсiнько!

Л у ч и ц ь к а. Тобi жарти, а менi боляче…

К в я т к о в с ь к а. Ну-ну-ну! Не буду бiльше! (Цiлує). Так ти на масницях грати не будеш?

Л у ч и ц ь к а. Не знаю.