TextBook М а р и н к а. На репетицiю; боюсь спiзнитись.
Л у ч и ц ь к а. Все одно – Марка не доженеш.
М а р и н к а. Та хiба я… (Припада i цiлує Лучицьку).
Л у ч и ц ь к а. Знаю, знаю, що i серце б своє надвоє для його розiрвала! Чого ж ти засоромилась? Плачеш? Чого ж то, цiпонько! (Обнiма). Я тобi, серце, раю: подалi будь од того лиса Котенка, а виходь замiж за Марка, тодi нiхто не зачепить.
М а р и н к а. Господи! Менi? За пана Марка?
Л у ч и ц ь к а. А що ж? Не була б, може, рада?
М а р и н к а. Та чи я ж смiю й марити про такий рай? Та я їхнього й мiзинця не стою!
Л у ч и ц ь к а. Не принижуй себе: твiй талан iще в пуп'янку, а серце в тебе золоте.
М а р и н к а. Марусенько! Ненечко моя! Та вiн же й не згляне на мене: я для його абищо… його серце цiлком у вас…
Палажка, розтопивши коминок, взяла панчоху, надiла окуляри й пiшла в спальню.
Л у ч и ц ь к а. Нi, голубко: i вiн, i я… як брат i сестра, як друзi… Про кохання не може бути й речi…
М а р и н к а. Чого ж то? Хiба пан Жалiвницький… не красень?.. Та лiпшого ж i на свiтi нема, а добрий який, артиста який – а! Сонечко перед ним темне!
Л у ч и ц ь к а. Бачиш, бачиш… (Ласкаво грозить)., Може, всьому тому й правда… але ми побратались, i про iнше – рiч мертва… Та ще й те: сiм'я – це закуток скритий, а iскуство веде нас до всесвiтнього храму; у шкаралущi сiмейнiй ми служим тiльки собi чи своїм дiтям, а у працi художнiй ми повиннi людям служити, цiлком себе оддавати миру, громадi. Для того-то сiм'я i не може миритись зi сценою, бо одна однiй буде шкодити: або зрадиш дiтей, або зрадиш громадську одправу…
Маринка розводить руками i виходить не розумiючи.
В И Х I Д VIII
Лучицька i Квятковська.
К в я т к о в с ь к а (в дверях Маринцi). Лежить? Встала? (Побачивши). Боже мiй! Вона вже тут, моя Муся! (Обнiма). Як я рада, як я рада! Моя цяцяна! (Знову цiлує). Чи вiриш, не мала часу забiгти, – замучили, просто замучили: i там грай, i там грай…
Л у ч и ц ь к а. Тобi ж краще – обiграєшся.
К в я т к о в с ь к а. Ну його! Менi аби менше… менi краще "люлi"…
Л у ч и ц ь к а. Катрусю! I тобi не сором з такою недбалiстю до сцени касатись?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Талан » автора Старицький Михайло на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДIЯ ДРУГА“ на сторінці 7. Приємного читання.