TextBook Ж а л i в н и ц ь к и й. Або наплодити їх iще бiльше?
Ю р к о в и ч. Сохрани бог, борони боже! Що ви? Ми малороси? Ми тiльки за правду!
Ж а л i в н и ц ь к и й. Так, так! Побiльше брехень надряпати та по трояку за стрiчку зцарапнути…
Ю р к о в и ч. Но-но! Який грубий матерiалiзм! Хто каже: всякому праця коштує, всяк за гешефт мусить мати… Але суть i вищi потреби… i я до Манi Лучицької дуже прихильний… i менi боляче… да, мне больно, если Котенко желает унизить ее, стремится выдвинуть какую-то посредственность, эту Квятковскую, коли розпускають чутку, що нiби Лучицька теє-то, як його…
Ж а л i в н и ц ь к и й. Що-о? Що кажуть?
Ю р к о в и ч. Так… я не од себе… а просто не варто…
Ж а л i в н и ц ь к и й. Нi, ви менi скажете! (Наступа).
Ю р к о в и ч (злякано). Не варт! Мало що з язика не спаде…
Ж а л i в н и ц ь к и й. Нi, ви менi скажете, iначе матимете дiло зi мною! Коли почали, то скажете!
Ю р к о в и ч (одступа). Та пусте… рiшительно…
Ж а л i в н и ц ь к и й (грiзно). Ну? Я не жартую. (Удержує його).
Ю р к о в и ч. Тiльки це не я… не я… а чув…
Ж а л i в н и ц ь к и й. Ну! Ну ж! (Бере за плече).
Ю р к о в и ч. Кажуть… тiльки не я… нiби Лучицька… вiрте, не я… перше з вами, а тепер хтось другий… ну i сварка… ну з того й не гра…
Ж а л i в н и ц ь к и й. Лучицька! А? (Трясе його). Дякуй бога, що ти тут!
Ю р к о в и ч. Позвольте… сделайте милость… оставьте… не я!
Ж а л i в н и ц ь к и й. Я знайду, хто це виблював… i знай, що тому чи тобi – не животiти…
Ю р к о в и ч. Ферфал!.. Пожалуста… Ой! Заспокойтесь!
Ж а л i в н и ц ь к и й (трясе його). Не жи-во-тi-ти! (Вийшов).
Ю р к о в и ч (пiсля паузи). Уф! Хорошого положение нашего брата репортера? Патрон гвалтом требует новостей и новостей: подноси ему всю подноготную, вкрадывайся в душу людскую, вьпытывай, на последний конец – ложись, рожай ему й подавай! И что за зто? Три копейки от строчки! И за три копейки всякий на тебе лезет корректировать, – хорошо? И рискуй своим благообразием, – отлично? Мало этого: выберется вот этакий собака й попробует в гроб вогнать… й вгонит. Что ему? Вгонит! Там кулак… хай його маму мордує!.. А? Антик? Нi, цум тейфель! Буду проситься в фельетонiсти, – все-таки меньше риску!..
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Талан » автора Старицький Михайло на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДIЯ ДРУГА“ на сторінці 5. Приємного читання.