Розділ «Дія друга»

Я задушу тебя в моїх проклятьях,

Я проклену тебе в моїх об’ятьях!..

І вот мой статістіческой план: когда не будеш ти моєю, я кинусь в волни кипучого моря, як сумашедчой!.. Алібо вчиню преступленіє… І тогда (співа):

Звонкая походка,

Сєрєнькой картуз,

Бритая головка,

Бубновенькой туз!..

(Обніма її і цілує).

Ява 6

Ті ж і Зінька.

Настя (побачила Зіньку). Гетьте-бо! І все б їм цілуватися, от ще поцілуйко! А що, доброго ляпаса піймали по губах? Ото вдруге не лізьте, бо я того ненавиджу!.. Ще як хто побаче, подумає… Ти тут, Зіню? Де це ти була, моя дитино?

Зінька. Там, де вже нема, моя матусю!

Настя. Ти ж це як вже мені відповідаєш?

Зінька. Так же, як ви питаєте!

Настя (до писаря). Бачите?.. Я ж кажу, що можуть подумати невіть що! От перша Зінька…

Писар. Зеніда Андреєвна можуть обсудить по нашим літам… Сравніть і то довольно за глаза, што ви как мамаша, а я как синок!

Настя (убік). Ой хитрий! (До нього). То я вже вас не буду звати Мануйлом Соловеїчом, а синочком. (Сміється). Тільки цілуватися ненавиджу!

Писар. Зеніда Андреєвна, будьте настолько добри, настолько я вас прошу, об’яснітє: отчего ви не в общей кавалькаде?

Зінька. Обійдетесь і без нас!

Настя, її діло клопотати та порядкувати. Еге, доню, ти клопочи, порядкуй, душко моя, а я в кунпанії посиджу…