Розділ «3. Пісня перва (част. 3)»

У датах я люблю щось певно-певного —

Не про віки одні, а й про годи й неділі:

Бо й се в судеб людських перепряжки швидкі,

Там ноту вже нову історії дають,

Через імперії й царства курєром дмуть

І зоставляють слід твій тілько в хронологів

Та ще подекуди в post obits теологів.

СІV

Іюня шостого, годин о шість чи сім,

Сиділа Юлія під покриттям таким,

Як звикли гурії у Магомета мати

Або у нашого поета лавреати,

У мужа, що учив його Анакреон,

А лаври дав йому казенні Аполон,

З усім, що в нас беруть поети-лавреати,

Все те він заслужив… щасливо панувати!

СV

Сиділа Юлія, да тільки не одна…

Як тут їм прислуживсь лукавий сатана,

Не знаю, та хоч би і знав, то б не промовив.