Розділ «3. Пісня перва (част. 3)»

Я, бачите, кажу, що хто жену ревнує,

Про помилку сусід від його ж і почує.

ХСІХ

Справдешній муж всегда недовірком бува

І помилками знай псує свої права.

Та там ревнує, де сном-духом той не знає,

То вірить – і собі сам роги приправляє.

Певніша над усі гіпотези така,

І коли явно вже глузують з простака,

Тоді дивується, які вони ледачі,

А не тому, що він, сліпуючи, не бачив.

С

Не добачають тож батьки і матірки

Очима римськими, що коять їх синки;

Тим часом збоку мир, хихикаючи, бачить,

Як та одинчика, той одиначку бачить.

Аж поки прийде час, годинонька тиха,

Що не втаїти їм скоромного гріха.

Тоді вже плачеться-ридає батько й мати:

«На біса нам було наслідника бажати!»