Розділ «3. Пісня перва (част. 3)»

Аби стара любов, я про нову не дбаю.

СХІХ

О любощі! Єсьте ви справді добра річ,

Хоч певно, що за вас вже нас пекельна піч.

У мене щовесни зірветься обітниця,

Що вже покаюся… Хіба ж се не жар-птиця?

А все ж бо я таки даю обіт новий,

Що не зістануся останнім між людьми.

І сором, і печаль – не схаменувсь і досі!

Та ось іде зима, покаюсь на морозі.

СХХ

Тут муза чистая зупиниться моя…

Ще чистша, не гнівись, читателько, що я

Свободи забажав: пристойна муза буде

Однині, як і всі пренепорочні люде.

Свобода ж у мене в поезії самій,

В нерегулярності, по школах залазній.

Я Арістотеля за правила славлю,

Нехай же вибачить, як іноді злукавлю.

СХХІ