Розділ «3. Пісня перва (част. 3)»

Часом живуть за дві, за три й чотири тітки.

Живущі тяжко ті самітники сморшки.

Тим часом не дають нам дихати жидки.

Здається, от-от-от старесенький дасть дуба!

Ні, він живе, а в нас уже й копійка руба.

СХХVІ

Приятно вкритися лавровим нам вінком,

Аби не здобувать його тяжким трудом.

Приятно перестать нам з недругом сваритись,

А й надто, як шкода із ним сам на сам битись.

Приятно попивать старезне там вино,

Таке, що вже давно оплачене воно.

Приятно школу нам під старість споминати,

Дарма що вже про нас вона не хоче й знати.

СХХVІІ

Та над усе таке, над все, що в світі є,

Кохання перве – от сокровище моє!

Се в мене благо з благ, як споминка Адама,

Що первий з нас дознавсь, що се за слово «дама»,

Він древо мудрості великої струснув