Він думав про себе, він думав про ввесь мир,
Про диво з див – людей, про воздух і ефір,
Про гори і про те, який се хрін спорудив,
І хто той трус, війну і все таке спосудив,
І стілько в місяця в попрузі довжини,
І про ареостат, про висоти страшні,
І як ті небеса безкрай і серед ночі…
А потім про її, про Юліїні очі.
ХСІІІ
В таких, як се, мислях поважний можеть ум
Вбачати нахилок до превисоких дум,
Що й родяться в йому або ж їх набивають
У голову – про що, того і самі знають,
Дивують, як такий школярик молодий
Свій ум по небесам на поводі водив.
По-вашому, того, що він філософ був,
По-моєму, того, що навусся здобув.
ХСІV
На листє він дививсь, і на цвіти,
Чув голос у вітрах, зявлялися мечти
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дон Жуан» автора Куліш Пантелеймон на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „3. Пісня перва (част. 3)“ на сторінці 2. Приємного читання.