Розділ «2. Пісня перва (част. 2)»

LХХХ

Безвинна се любов, немає в ній біди

Для молодих сердець, хоч до ста баб іди.

Перш можна в ручку, там і в губки цілувати;

Та я на досвід сей не вельми-то багатий,

Я тільки чув, що тут любовна та межа,

Що вже за нею гріх заріже й без ножа,

І не моя вина – хто пропаде навіки,

Остерігаю всіх, нехай мовчать злоріки.

LХХХІ

Ну, хоч би вже й любов, та щоб межа була,

Мечтала Юлія, голубонька без зла.

Нехай мій Дон-Жуан оказії не втратить

Дознати любощів, щоб вічно памятати,

Як жертва ся горить на чистім олтарі,

Без диму й смороду, мов ранок на зорі;

Нехай він навчиться, як личить юнакові,

Не знаю вже чого… у неї і в любові.

LХХХІІ

Одігшись, як в панцер, в душевну чистоту