Розділ «2. Пісня перва (част. 2)»

І пророкує нам величне небо бурі,

Що нагромадилось ув огнявій лазурі,

Який на собі вид вона б не прийняла,

Прибє той прикид жар, мов громова стріла.

Погорда, холод, гнів, ненависть і неласка —

Все буде пізня вже, та й вельми пізна ласка.

LХХІV

Зявилися тоді й зітхання преважкі,

Що здержувано їх, і погляди-крадьки,

І червоніннє, хоч нічого не зробили

Такого, за що б їх приятелі судили,

І трепіт зустріту, і мука самоти, —

Всі ті прелюдії дрібні й чудні, що ти,

О страсте молода! Від них не слобонишся,

Поки ще новичок, поки не загоришся.

LХХV

Бідашка Юлія попалась в ту біду,

Що підсковознутись їй ось-ось, мов на льоду,

І зрадити свого шанованого мужа.

Однак була вона – що та левиця дужа.