Розділ «2. Пісня перва (част. 2)»

І хоч би як була зітханнєм їм багата,

А буде бачити у кожнім тілько брата.

LХХVІІІ

Коли ж би сталося – хто скаже наперед?

Лукавство дьявольське усюди вдіє вред, —

Коли б вона, кажу, почулась у серденьку,

Що там не все гаразд, не все там хорошенько,

Що хтось їй по смаку, дак чесна й мудра хіть

Повинна все таке у серці задушить;

А став би він благать, від себе оддалити…

Я раю молодим дамуням так чинити.

LХХІХ

Ще ж і божественна на світі є любов,

Пречиста й осяйна, як первородна кров, —

Така, що й ангели святою величають,

І жени, що себе за янголяток мають, —

Платонова любов, «така, як то моя», —

Казала Юлія, та й щиро, – певен я.

Так і бажав би я, щоб Юлія мечтала

Божественно, коли б лише на думці мала.