Розділ «ЗАРУБІЖНІ ПИСЬМЕННИКИ»

Популярність Андерсена росла з кожним роком в усіх верствах народу. Особливо любили свого казкаря діти. Часто, побачивши його високу, худу, незграбну постать, діти підбігали і віталися з ним. Якось одна жінка зробила зауваження своєму синові: "Як ти насмілився заговорити з чужою людиною?" А хлопчик відповів: "Та це ж не чужий, це Андерсен, його всі хлоп'ята знають".

Цікава історія трапилась якось із паличкою Андерсена. У. письменника була улюблена паличка з пальми, яку він придбав в Італії. Він з нею ніколи не розлучався. Але якось він забув її в одному із закордонних готелів. Згадав він про неї тільки на пристані. Він попросив передати паличку через когось із земляків у Данію. Андерсен плив пароплавом, потім їхав омнібусом, потім знову поїздом, і в Единбурзі, коли мав пересісти на лондонський поїзд, його наздогнав кондуктор іншого прибулого поїзда і передав йому паличку. Вона проїхала одна тим же самим шляхом. На ній був лише причеплений папірець зі словами: "Датському письменникові Гансу Крістіану Андерсену". Паличка переходила з рук у руки, й усі, хто тримав її, згадували чудесні казки Андерсена і з любов'ю передавали її далі. Можна з упевненістю сказати, що ця супутниця казкаря могла б пройти всю Європу, бо казки Андерсена знали і любили всі.

От бачите: цей чоловік досяг свого! Він став всесвітньо знаменитим. В усіх європейських столицях готові були без кінця приймати й ушановувати "великого казкаря", а рідне місто Оденсе оголосило сина пралі своїм почесним громадянином, і в той день, коли відбулося це торжество, у місті гримів салют, усі діти були звільнені від шкільних занять, а юрба захоплених жителів кричала на площі "ура"! Найславетніші люди того часу, письменники і поети, стали друзями або принаймні знайомими Андерсена.

Андерсен багато подорожував. Він об'їздив свою батьківщину, побував за кордоном: в Італії, Німеччині, Англії, Франції та інших країнах. У Римі він зібрав матеріал для свого першого роману – "Імпровізатор" (1835). У чужих країнах він теж знайомився з талановитими людьми. До нього ставилися прихильно, він мав собі багато добрих друзів серед діячів культури різних країн. Андерсен стає близьким другом Чарльза Діккенса, познайомився з братами Грімм, із Генріхом Гейне, Віктором Гюго, Оноре де Бальзаком, батьком і сином Дюма, композитором і музикантом Ференцем Лістом та іншими.

Він помер у будинку друзів... Звичайно, добре, що друзів, але все ж таки не в себе вдома. Ним захоплювалися, з ним були ввічливі, але один з найближчих приятелів відмовився говорити Гансу Крістіану "ти", тому що приятель був аристократ, а прізвище Андерсена кінчалося на "сен" – як прізвища всіх простолюдинів у Данії. Що ж стосується принцеси...Він закохувався і неодноразово, але всі "принцеси" захоплювалися його творами, пропонували дружню підтримку – і тільки. Мама померла, коли він був у далекій подорожі. А в день смерті самого Андерсена в Данії була оголошена національна жалоба.

Символом творчості Андерсена та емблемою столиці Данії – міста Копенгаген – вважають Русалоньку, героїню його однойменної казки (їй навіть встановлено пам'ятник).

Український читач казки Андерсена відкрив 1872 року: у львівській газеті "Правда" було надруковано "Дівчинку з сірниками" та "Циганську голку" в перекладі Михайла Старицького. Активно перекладала Андерсена й Марко Вовчок. Через рік у Києві вийшла збірка 23-х казок Андерсена з ілюстраціями молодого Олександра Мурашка. Наступне видання українською з'явиться аж через 17 років, після сумнозвісного Ємського указу, і не в Києві, а у Львові. Перекладали Андерсена й Олена Пчілка, Павло Грабовський, Агатангел Кримський, родина Грінченків. Щоправда, більшість із них були не з оригіналів, а з німецьких, французьких чи інших перекладів.

Про світ казок Андерсена шведський драматург і прозаїк Август Стріндберг сказав так: "Андерсен належить нам і нашим батькам, він – наше дитинство, наша зрілість і наша старість".

ДОНАЛЬД БІССЕТ (1910-1995)

Дональд Біссет – англійський дитячий письменник, художник, кіноактор і театральний режисер. Народився він 3 серпня 1910 року в Брентфорді, Мідлсекс, Англія.

Біссет створив світ коротких казок, до того ж не лише втілив свої задумки у двох книгах, які прославили його – "Забутий день народження" і "Подорож по річці Часу", – а й здійснив телепостановки з кращих своїх казок. Біссет ще й художник і сам оформляє свої книги. Також він відзначився як винахідливий театральний режисер, сам поставив свої казки на сцені Королівського Шекспірівського театру в Стретфорді-на-Ейвоні та навіть зіграв у них із десяток невеликих ролей. Він придумав і поселив у Африці звіра, якому ніколи не буває нудно: одна половина його складається з найчарівнішого Кота, а інша – з найкмітливішого Крокодила. Звуть звіра Крококіт. Улюблений друг Дональда Біссет – тигр Рррр, разом з яким Дональд Біссет любить подорожувати річкою часу до кінця Райдуги. Цей Тигр так вміє ворушити мізками, що його думки шарудять. Головні вороги Дональда Біссета і тигра Рррр – Вреднюги з іменами Неможна, Несмій і Соромся.

Можливо, ціла купа талантів, які Дональд виявив у себе згодом, перейшла до нього генетично, бо його батько теж був творчою людиною – дизайнером одягу. Утім, син явно "обскакав" батька за кількістю вмінь, оскільки згодом став актором, художником, режисером і, звичайно ж – письменником. У чому можна бути впевненими, то це в тому, що змалку хлопчик не відчував дефіциту в чудових розповідях казок, міфів, народних притч і всякого такого, що зазвичай розповідають дітям на ніч, аби вони швидше засинали на радість батькам.

Подорослішавши, встиг Дональд Біссет і на Другій світовій війні повоювати лейтенантом артилерії, й одружитися після війни, і народження сина діждатися. Але всі ці подробиці можуть мати місце в більшості біографій будь-якого часу. А ось стати актором Королівського Шекспірівського театру зможе не кожен. А він грав на тій сцені та мав успіх.

Ось із театру, а потім – дитячих передач на радіо, а пізніше – на телебаченні все й почалося. Він сам писав коротенькі оповідання-казки, сам їх озвучував і сам ілюстрував, бо був ще й чудовим художником. Спочатку актор створив кілька казкових п'єс для сцени свого театру, зрежисував їх і зіграв там кілька ролей. Успіхом актора зацікавилися. Він отримує запрошення на таку саму серію передач для малечі від представників англійського радіо. Дональд поставився до запрошення не просто серйозно, а з притаманним йому ентузіазмом і використав свої таланти повністю. Натхненно писав незвичайні чарівні казки, які й озвучував особисто.

Дійшло до того, що маленька за віком, але не за кількістю аудиторія радіослухачів повірила, що справді живе в Африці дивний і дотепний звір КрокоКіт, на Місяці – чоловік, який не може одружитися через мишей, а залізничні вокзали не лише спілкуються між собою, а й сперечаються. Не кажучи вже про качок, коней, тигренят, різних чарівників і відьом, як і має бути в справжніх пристойних казках.

Після успіху на радіо Біссет отримує замовлення від лондонського телебачення. Англійський казкар почав писати казки на замовлення лондонського телебачення і сам читав їх у дитячих передачах. А читав він чудово, тому що був професійним актором і супроводжував читання своїми кумедними та виразними малюнками. Передача тривала хвилин вісім, і відповідно, обсяг казки не перевищував двох-трьох сторінок. Отже, історія успіху повторюється й там. Тільки тепер уже його герої отримали і візуальний образ, розроблений також самим автором. Нерідко Дональд Біссет використовував не лише опосередковано свій образ, як це було з Тигренятком Рррр, а й сам особисто "мандрував" річкою Часу до Веселки. У сімдесяті роки XX століття цілих чотири роки регулярно виходили телепередачі для дітей з його участю. Такий собі дід Панас на англійський кшталт!

Його перша книжка коротеньких казкових оповідей вийшла 1954 року в серії "Читай сам". Потім були "Розповім іншого разу", "Розповім коли-небудь". Згодом з'явилися збірки, об'єднані одними і тими ж героями: "Як", "Бесіди з тигром", "Пригоди качки Міранди", "Кінь на прізвисько Серпанок", "Подорож дядечка Тік-Так", "Поїздка в Джунглі" та інші. Усі книги виходили з малюнками самого автора.

Читаючи його казки, доходиш висновку, що з Біссета міг вийти чудовий письменник-фантаст. Але зацікавити аудиторію від трьох до восьми років, та так, аби дітлахи щиро повірили в реальність казкових героїв... Мабуть, таких казкарів народжується два-три на століття. "Уреальнити" своїх героїв візуально – це теж особисто вдається далеко не кожному.

Його симпатичний Дракоша був улюбленцем не одного покоління малюків. І в нашій країні також, бо за казками Дональда Біссета за радянських часів було знято кілька напрочуд гарних мультиків і навіть цілий серіал про Дракошу. Твори Біссета представляють справжній англійський гумор, вчать добра в ігровій ненав'язливій формі. Найвідоміші його книжки – "Забутий день народження" й "Подорож річкою Часу".

На жаль, в англомовному світі Біссет підданий майже повному забуттю. Його дитячі казки не видають уже понад сорока років. У той час, як за кордоном Біссета перевидають досі, і його казки широко відомі.