Розділ «ЗАРУБІЖНІ ПИСЬМЕННИКИ»

Старших дітей звали Якоб і Вільгельм. Були вони нерозлучними братами з різницею у віці менше року. Разом бігали в сусідню майстерню рукавичника, разом, під наглядом служниці, крокували вуличками рідного містечка до учителя французького.

Коли Якобові виповнилося шість, родина перебралася на батьківщину батька, у тихий і затишний Штайнау. Чудес тут було вдосталь. Чого вартував один старий будинок, де оселилася родина Грімм і де, за розповідями дорослих, глухими ночами блукав привид. А були ще – міська стіна, біля якої били два джерела і куди, за словами тих же дорослих, лелеки приносили дітей, і величезний "бджолиний" сад.

Казка дитинства скінчилася, коли одинадцятирічний Якоб, що став головою родини, зробив у сімейній Біблії запис про смерть батька. А в цей час дорогами, що веде через містечко в різні кінці світу, марширували солдати, удалині гуркотали пушки. У Європі розпалювалася пожежа Наполеонівських воєн. І вони не обійшли стороною Німеччину, розділену на десятки земель і крихітних князівств.

Ах, як потрібна була тоді родині Грімм добра фея з казки, "знаюча, як найкраще відвести лихо" Цією доброю феєю, для братів Грімм довгі роки була сестра їхньої матері. Вона допомогла дати дітям освіту. 1 перед двома серйозними та старанними юнаками з провінції розгорнувся увесь світ: Париж, Відень, Берлін, Стокгольм. А поки поштова карета, прикрашена гербами, відвозила їх у місто Кассель, у ліцей, який вони змогли закінчити за чотири роки замість семи.

Біжать місяці, і от брати – студенти Марбургського університету в яскраво-червоних фраках, блискучих ботфортах зі шпорами – поспішають на лекції улюбленого професора Фрідріха Савіньї. Але юридичний фах, обраний за сімейною традицією, приваблював дедалі менше. Наскільки цікавіше було відшукувати в стародавніх рукописах величні середньовічні поеми і сказання!

Однак поезія поезією, а братам постійно доводилося думати про шматок хліба. У першу чергу, про це змушений був піклуватися Якоб: Вільгельм часто хворів.

Одна за іншою змінювалися посади: секретар військової місії, дипломат, бібліотекар. Але навіть робота в бібліотеці разом із Вільгельмом (часом "приємне і корисне заняття") – не давала змоги зайнятися головним. Рідна "стара мова, поетичне мистецтво і право" – от що захоплювало братів дедалі дужче.

У 1806-1807 роках з'явилися перші статті Якоба і Вільгельма, а до 1811 року – і перші книги. Іноді вони були підписані ім'ям одного з братів. А якщо роботу неможливо було розділити, вони просто ставили два слова: "Брати Грімм".

"Зібрано братами Грімм" – написали вони і на найбільш знаменитій своїй книзі "Дитячі та сімейні казки", перший том яких став подарунком читачам до Різдва 1812 року. Серед тих, хто допомагав братам у збиранні казок, були і скромні служниці, і баронські дочки, а одна з оповідачок, дванадцятирічна дочка аптекаря, через багато років стала дружиною Вільгельма.

У збірці братів Грімм є казки різних видів: про тварин, чарівні й побутові.

Казки про тварин – "Кішка 1 мишка в дружбі", "Заєць і їжак", "Бременські вуличні музиканти", "Вовк і семеро козенят" та інші – це дотепні, сповнені народного гумору твори. У них тварини розмовляють і діють, як люди, наділені людськими позитивними якостями і недоліками. Так, заєць із казки "Заєць і їжак" гордовитий і пихатий, як пан, зі зневагою ставиться до скромного їжака. Але їжак розумніший, тому легко обдурив пана-зайця. Як відомо, цю казку на український лад переказав І. Франко ("Коли ще звірі говорили"),

У чарівних казках братів Грімм герої з допомогою чарівників або дивної сили предметів досягають щастя; коли ж у їхню долю втручаються злі сили (чарівники), вони стають нещасливими ("Шість' лебедів", "Попелюшка", "Шестеро увесь світ обійдуть", "Гензель і Гретель" тощо).

Є в письменників і побутові казки – гумористичні й сатиричні. У деяких з цих казок вони викривають і засуджують загальнолюдські вади: лінощі ("Три ледарі"), дурість ("Розумна Бльза", "Дурень Ганс"), боягузтво ("Семеро хоробрих"), неповагу до старших ("Старий дід і внучок", "Невдячний син"). В інших своїх казках брати Грімм славлять розум людей, вихідців з простого народу. Так, у казці "Розумна дочка селянська" діє мудра дівчина, розумніша за самого короля. Подібний сюжет є і в російському та українському фольклорі ("Піди туди, не знаю куди" і "Мудра дівчина", "Розумниця" тощо).

Казки зробили братів знаменитими, але не змогли вберегти від життєвих негараздів. "Ми вп'ятьох з'їдаємо три порції..." – це написано в рік видання казок. І пізніше: "Ми, як мандрівники, пережили одне за іншим дощ, бурю, сонячні дні". Бурю – вигнання з університету Геттінгена і з володінь ганноверського короля за підтримку волі й конституції – допомогла пережити вірна дружба. "Ми з тобою ніколи не розстанемося!" "Ми так звикли до нашої співдружності, що розлука для мене рівносильна смерті". Це з листів Вільгельма і Якоба один одному.

Брати не були схожі: серйозний Якоб, що цурався "бездіяльних" компаній, і м'який, романтичний Вільгельм (як отут не згадати їхні студентські прізвиська "Старий" і "Маля").

І все ж таки слава наздогнала їх. Вона зустрічала братів привітальними вигуками в студентських аудиторіях. Робота Якоба Грімма над "Граматикою" і "Словником" німецької мови викликала інтерес більший, ніж свого часу казковий збірник. Брати стали членами багатьох наукових товариств, національних академій, професорами й одними із засновників науки германістики.

Що ж, усе, як у казці? Ні, визнання не було тим золотим дощем, що пролився в одній із казок братів Грімм. Це був результат кропіткої роботи, тієї роботи, що змушувала молодого Якоба так заощаджувати час, що стригтися він ішов, тільки відростивши справжні локони, і стригся якомога коротше, щоб рідше витрачати на це час.

За все життя брати Грімм написали і підготували до друку безліч незвичайно важливих і складних наукових праць, що живуть донині: "Німецька граматика" у чотирьох томах на тисячу сторінок кожен, багатотомний "Словник німецької мови", що змогли закінчити тільки через 100 років інші науковці, "Німецькі героїчні сказання", "Німецька міфологія", "Стародавності німецького права", "Історія німецької мови" і багато чого іншого.

А казки? Ці таємничі "Маленькі чоловічки", "Бременські музиканти" і "Рис із трьома золотими волосинами"?.. Як сказано в одній із казок братів Грімм: "Якщо вони ще не вмерли, то живуть донині".

2005 року дитячі та сімейні казки братів Грімм визнані ЮНЕСКО світовою культурною спадщиною. Оригінальний збірник "Казки братів Грімм", виданий у Німеччині, охарактеризовано експертами цієї організації як "найважливіший етап на шляху об'єднання європейської та східної традицій створення казок". "Найважливішим джерелом", що дійшло до нас, названі робочі екземпляри книги з власноручними позначками Якоба і Вільгельма Грімм. Вони входять у зібрання Музею братів Грімм у Касселі.