Розділ «1.6. Різновиди класифікації культур»

Перш ніж говорити про етноси і їхні культури, слід визначити, що ж мається на увазі під словом "етнос". У перекладі із грецької воно має безліч значень, серед яких: народ, плем'я, юрба, група людей, язичники, череда... Що поєднує всі значення? Те, що всі вони мають сенс сукупності істот, чимось схожих. Уже до 5 ст. до н.е. виділяються два основні значення цього терміна - "плем'я" і "народ", і поступово друге витісняє перше. Видалося б, усе зрозуміло: етнос - це народ. Але у такому випадку, чому ж до сьогоднішнього дня вченими накопичено кілька сотень визначень цього поняття й щорічно з'являються все нові?

Саме слово "народ" нерідко вживається як антонім до слова "інтелігенція" або навіть служить повсякденною заміною слову "хлопці/дівчата" ("Ну, народ, куди тепер підемо?") Із їх значень найбільше нам підходить те, яке чітко проступає в словосполученні "народи світу". Але ж у цьому сенсі можна говорити й про нації, і про народності, і про племена!

Між усіма цими поняттями є істотні відмінності, мова про які далі. Справа в тому, що в культурологічному аспекті термін "етнос" уживається у вузькому й широкому розумінні. У широкому розумінні "етнос" - поняття збірне, що включає у себе всі типи етнічних спільнот (від невеличкого племені до багатомільйонної нації). Етноси - це основні одиниці етнічної класифікації людства, поряд з якими можна виділити етнічні спільноти більшої або меншої складності. Таке розуміння припускає, що кожна людина належить до певної етнічної спільності й до певної етнічної культури. А у вузькому розумінні слова етнос - це одна з форм етнічної спільності, яка історично склалася на певній території стійка між-поколінна спільність людей, що мають відносно стабільні особливості культури, психіки й самосвідомості членів, що дозволяють певному етносу відрізняти себе від усіх інших етнічних утворень.

Однак у науковий зворот поняття "етнос" було введено у 1923 р. росіянином ученим С. М. Широкогоровьім: "Етнос є група людей, що говорять на одній мові, що визнають своє єдине походження звичаїв, що володіють комплексом, укладом життя, збережених і освячених традицією груп, що й відрізняються нею від таких інших". При такому розумінні етносу враховується спільність культури: походження, побут, традиції, мова. На сьогоднішній день можна позначити два підходи в тлумаченні цього терміна: по-перше, як форми існування самої людину і його культури з урахуванням впливу природних факторів (наприклад, у концепції Л. Н. Гумилева); по-друге, як історико-соціальної системи, що припускає її зародження, розвиток і зміна структури. При такій інтерпретації етносу його розселення може не збігатися із границями держав. Окремі групи (діаспори) росіян, вірменів, євреїв, поляків і ін.; проживаючи за межами своєї національної державності, ставляться до свого етносу. Генезис будь-якого етносу припускає значну напруженість у часі. Формування історико-культурних ареалів найчастіше відбувається навколо певних елементів культури, наприклад, мови або релігії. У цьому змісті ми говоримо: "романська культура", "мир ісламу", "християнська культура".

Відмінність духовної й матеріальної культур не можна віднести до галузей, форм, типів або видів культури, оскільки ці явища поєднують у собі в різному ступені всі чотири класифікаційні ознаки. Духовну й матеріальну культуру вірніше вважати комбінованими або комплексними утворами, що коштують осторонь від загальної концептуальної схеми. їх можна називати наскрізними явищами, що пронизують і галузі, і типи, і форми, і види культури.

Матеріальна культура поділяється на:

- виробничо-технологічну культуру, що становить речовинні результати матеріального виробництва й способи технологічної діяльності суспільної людини;

- відтворення людського роду, що включає у себе всю сферу інтимних відносин між чоловіком і жінкою.

Слід зазначити, що під матеріальною культурою розуміється не стільки створення предметного миру людей, скільки діяльність з формування "умов людського існування". Сутністю матеріальної культури є втілення різноманітних людських потреб, що дозволяють людям адаптуватися до біологічних і соціальних умов життя.

Поняття духовної культури:

- містить у собі всі галузі духовного виробництва (мистецтво, філософію, науку та ін.);

- показує соціально-політичні процеси, що відбуваються в суспільстві (мова йде про владні структури керування, правових і моральних нормах, стилях лідерства та ін.).

Стародавні греки сформували класичну тріаду духовної культури людства: істину - добро - красу. Відповідно були виділені й три найважливіші ціннісні абсолюти людської духовності:

- теоретизм, з орієнтацією на істину й створенням особливого сутнісного буття, протилежного звичайним явищам життя;

- этизм, що підкоряє моральному змісту життя всі інші людські устремління;

- естетизм, що досягає максимальної повноти життя з опорою на емоційно-почуттєве переживання.