Розділ «1.6. Різновиди класифікації культур»

Перехід до землеробства тривав дуже довго. Набагато довше, ніж перехід до машинної техніки. Фахівці підрахували, що він тривав 3 тис. років. Стільки тривала перша світова революція - неолітична.

Розвиток землеробства дозволив використовувати частину врожаю для годівлі худоби. Але чим більше було худоби у хазяїна, тим частіше доводилося використовувати пашу й пересуватися в пошуках пасовищ. Поступово частина племен, особливо там, де із пасовищами було погано, почала спеціалізуватися на скотарстві.

Росло населення, створювалися міста. Міста зародилися як центри, що де спеціалізувалися на ремеслах одні верстви населення продавали свою продукцію іншим верствам населення, що спеціалізувалися на сільськім господарстві, торгівлі або керуванні.

Аграрне суспільство - це безліч міст і приміських зон, об'єднаних економічним обміном. Хоча у аграрнім суспільстві з'явилася безліч міст (власне кажучи, при ньому вони тільки й з'являються), основна маса населення проживала в селах.

Індустріальне суспільство народилося в XVIII столітті. Воно - дитя двох революцій - економічної й політичної. Під економічною мається на увазі велика індустріальна революція (її батьківщина Англія). А під політичної - Велика французька революція (1789-1794).

За три століття культура європейського суспільства змінилася невпізнанно. На зміну феодалізму прийшов капіталізм. Флагманом індустріалізації виступила Англія. Вона була батьківщиною машинного виробництва, вільного підприємництва й нового типу законодавства.

Завдяки успіхам медицини, поліпшенню санітарних умов життя і якості харчування різко скорочується смертність. Середня тривалість життя росте. Збільшується й чисельність населення. Люди із усе більшим бажанням мігрують із села в місто - у пошуках більш комфортного життя, культурно різноманітного дозвілля, кращих можливостей отримати освіту.

До появи такого типу суспільства привели два глобальні процеси: індустріалізація й урбанізація.

Урбанізація - переселення людей у міста й поширення міських цінностей життя на всі верстви населення - стає невід'ємним супутником іншого процесу - індустріалізації. Індустріалізація - застосування наукових знань до промислової технології, відкриття нових джерел енергії, що дозволяють машинам виконувати ту роботу, яку колись виконували люди або тяглові тварини. Перехід до промисловості був для людства такою ж значною революцією, як у свій час перехід до землеробства. Завдяки цьому невелика частина населення виявилася в стані годувати більшість населення, не вдаючися до обробки землі. Сьогодні у сільськім господарстві США зайнято 5 % населення, Німеччини - 10 %, Японії - 15 %.

Індустріалізація вимагає усе більш підготовлених працівників, тому що складність технології постійно росте. У індустріальнім суспільстві, мабуть, уперше місце роботи відділяється від місця проживання: на відміну від ремісника, робітник щоранку залишає свій будинок і відправляється в міському транспорті на інший кінець міста, де розташована його фабрика.

Замість декількох десятків, у крайньому випадку сотень спеціальностей доіндустріального суспільства, з'явилися десятки тисяч професій. Причому швидкість, з який на зміну старим професіям приходили нові, зросла в десятки й сотні раз. І більшість із них була невідома аграрному суспільству.

Перехід від культури індустріального суспільства до культури постіндустріального супроводжується перетворенням товаровиро-бничій економіки у обслуговуючу, що означає перевагу сфери послуг над сферою виробництва. Вирішальним фактором розвитку стає рівень утвору й знань. Подібні процеси спостерігаються в США і Японії, що завершують перехід від індустріального до постіндустріального суспільства. Але вони не відзначаються у Росії, яка не дуже давно завершила перехід від доіндустріального суспільства, де більшість населення становили селяни, що проживали у сільській місцевості, до індустріального.

Технічний прогрес невпізнанно перетворив людське суспільство. Сьогодні воно вступає в епоху безлюдного виробництва. До 2000 року так звані "білі комірці" - працівники, зайняті в автоматизованому виробництві, наукових і прикладних розробках, а також у сфері інформації, - складуть у розвинених країнах близько

90 % робочої сили. Виникає особлива форма зайнятості - надомна праця. Вона ніби повертає нас до тієї епохи, коли місце роботи було невіддільне від місця проживання. Якщо це й повернення, то на якісно більш високому щаблі. Нинішнє покоління "комп'ютерних надомників", яких налічуються вже багато мільйонів, натискають на клавіші надточних машин і оперують величезними потоками інформації. Продуктивність їх праці зростає при цьому в 4 рази. Усе частіше закордонні компанії переводять своїх секретарів і діловодів на надомну роботу. Зайнятість у сфері обслуговування досягає в США, Японії й Німеччини 70 %.

Крім того, використовуються й інші терміни: "друга промислова революція", "третя хвиля" (Е. Тоффлер), "суперіндустріальне суспільство", "третя індустріальна революція", "кібернетичне суспільство". Але найчастіше використовується поняття "інформаційне суспільство", що свідчить про те, що в сучаснім суспільстві пошук, аналіз і застосування інформації стали головними факторами розвитку. Суспільство у США або Західній Європі йменують не тільки постіндустріальним, але також інформаційним, оскільки 60-80 % робочої сили прямо чи опосередковано пов'язане зі створенням, обробкою й передачею інформації.

Інформація стрімко стає усе більш і більш доступної через розвиток технології. Персональні комп'ютери, автоматична обробка текстів, кабельне телебачення, відеодиски й записуючі відеообладнання усе ширше проникають в оселі, школи й офіси.

Щороку інформація у світі подвоюється й потроюється, виходять усі нові інформаційні канали, а найпередовішого є система Інтернет - комп'ютерна павутина, що обплутала невидимими нитками вся земна куля. Сьогодні по Інтернеті люди з різних кінців земної кулі спілкуються письмово й візуально, проводяться наукові конференції й показові операції. Завдяки Інтернету можна ввійти в будь-яку бібліотеку світу, прочитати будь-яку газету й довідатися найсвіжіші новини.

За час існування людського суспільства кардинальним образом змінилися джерела енергії, що визначають швидкість технічного прогресу. Просте суспільство - це епоха людських м'язів; аграрне суспільство - сили тварин; індустріальне - інших джерел енергії електрики, пари, вітру, води; нарешті, постіндустріальне суспільство - епоха атомної й термоядерної енергії.

Досить плідними з наукового погляду є підстави для виділення типів культур, що склалася в рамках етнографії (науки про походження й етнічної історії народів, формуванні специфічних особливостей їх культури на всіх рівнях її прояву).

Стародавні греки користувалися словом "етнос" (народ, плем'я, зграя, юрба, група людей), коли прагли позначити інші народи, греками, що не є. У російській мові аналогом терміна "етнос" довгий час був поняття "народ".