Що навчимося перевіряти
Порівняємо дві норми шкільного статуту: про становище учнів і про обов’язок учителя. Побачимо, як у документі поєднано навчальні вимоги з релігійним обґрунтуванням, та перевіримо, чому правило рівного ставлення ще не є доказом його щоденного виконання.
Паспорт джерела
Працюємо з «Порядком школьным» Львівської братської школи у публікації «Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России», том 2, Санкт-Петербург, 1865, документ 154, сторінки 181–184. Наш уривок — повні пункти 4–5 на сторінці 182. Назва, нумерація і датування тут належать цьому археографічному друку — виданню історичних документів.
На початку документа видання має дату 1 січня 1586 року. Вступ цього самого друку окремо згадує підтвердження Єремією з датою 1584. Не слід непомітно підміняти її іншою датою або складати з цих дат єдину доведену послідовність. Причину розходження тут не встановлено. Для читання пунктів 4–5 використовуємо дату в заголовку й окремо називаємо цю джерельну неузгодженість. 1865 — рік нашого друкованого носія, а не рік роботи братської школи.
Факсиміле
Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. Т.2. СПб., 1865. С.182, документ 154. Уривок — права колонка, пункти 4–5; сусідні пункти показані лише як контекст сторінки. Реальний скан історичного друку з Internet Archive, примірник auzr02, цифрова копія також зареєстрована у Wikimedia Commons. Сторінку подано без ретушування; для дрібного набору відкрийте збільшення. Це не факсиміле рукописного статуту XVI століття.
Точний навчальний уривок
Межі — повні пункти 4 і 5, від «Богатыи» до «пріити.». Номери залишено за виданням; переносів друкованих рядків не відтворюємо. Історичні форми не виправляємо на сучасну українську всередині цитати.
4) Богатыи надъ убогимъ въ школѣ нѣчимъ вышшии не маютъ быти, толко самою наукою, плотію же равни вси; всѣ бо есмо о Христѣ братія, главы единои уды: ни единъ же удъ, око руцѣ и рука нозѣ, рещи можетъ: не требѣ ми еси.
5) Учити дидаскалъ и любити маеть дѣти вси заровно, якъ сыновъ богатыхъ, такъ и сиротъ убогихъ и которые ходятъ по улицамъ, живности просячи, якъ который ведле силы научитися можетъ, толко не пилнѣй единого нѣжли другого учити; писано бо: всякому просящему у тебе дай и хотящему у тебе взяти не возбрани; хощу бо всѣмъ спастися и въ розумъ истинный пріити.
Власний сучасний переказ
Пункт 4 не дає багатим школярам вищого становища над бідними завдяки багатству: відмінність допускається «самою наукою», тобто навчанням. Далі автор обґрунтовує спільність християнським образом братів і частин одного тіла. Це не сучасна світська декларація прав, а норма, висловлена мовою свого релігійного середовища.
У пункті 5 дидаскал — учитель. Від нього вимагають учити й любити всіх дітей однаково: синів багатих, бідних сиріт і тих, хто просить прожитку на вулиці. Водночас ураховано здатність кожного навчатися — «ведле силы». Отже, однакова увага не означає, що документ наказує всім засвоїти матеріал в одному темпі або отримати однаковий результат.
«Живности просячи» в цьому контексті означає просити засобів до прожитку, а не «просити тварин». «Пилнѣй» пояснюємо як старанніше, уважніше. У тексті заборонено навчати одного старанніше, ніж іншого, надаючи перевагу; не сказано, що допомога тому, хто потребує більше пояснень, сама собою порушує рівність. Це сучасне прочитання вимоги, а не цитована інструкція про методику уроку.
Порівняти норми, не домалювати всю школу
Пункт 4 спрямовано на відносини й становище учнів, пункт 5 — передусім на дії вчителя. Вони пов’язані, але не дублюють одне одного: недостатньо не називати багатого вищим, якщо вчитель водночас навчає тільки його. Так порівняння двох сусідніх норм допомагає зрозуміти задум правил без вигаданої історії про окремого учня.
Умовна ситуація для аналізу: вчитель дає бідному учневі менше уваги тільки тому, що родина не має грошей. Це суперечить названій вимозі пункту 5. Якщо інший учень потребує додаткового пояснення через труднощі з матеріалом, сам факт різної тривалості пояснення ще не доводить майнової переваги. Потрібно знати причину різниці.
Статут повідомляє, як належало організувати навчання. Він не доводить, що всі діти міста справді відвідували школу, що не існувало відмов або що кожен учитель виконував норму. Для таких питань потрібні інші джерела: списки учнів, записи братства, скарги, рахунки чи листування з конкретним походженням і датою. Не вважаємо потрібний для перевірки документ уже знайденим лише тому, що його можна уявити.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України в документах» автора Редакція Textbook на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Урок 4. Шкільний статут: припис рівного навчання й межі свідчення“ на сторінці 1. Приємного читання.
TextBook