Розділ «Урок 8. Мова влади й цензурне розпорядження: читаємо повідомлення 1863 року»

Навчальна мета

Відокремити жанр документа, автора, адресата, розпорядчу частину та авторські пояснення мотивів. Перевіримо межі обмеження друку й не перетворюватимемо припис на готовий звіт про всі його наслідки.

Паспорт конкретного тексту

Носій — Михайло Лемке, «Эпоха цензурных реформ 1859–1865 годов», Санкт-Петербург, 1904, с. 302–304. Це історична друкована публікація повідомлення міністра внутрішніх справ міністрові народної освіти. На с. 302 редактор називає дату 18 липня; контекст стосується 1863 року. Тут не відтворюємо короткий циркуляр, безпосередньо адресований київському цензору, і не називаємо цей друк оригінальним аркушем міністерської справи.

18 липня 1863 року за юліанським календарем відповідає 30 липня за григоріанським. Окремо редактор Лемке зауважує, що в цитованому ним джерелі було надруковано 8 липня, яке він вважає друкарською помилкою; свою дату він пояснює іншим джерелом. Це повідомлення редактора видання 1904 року, а не наша самостійна звірка міністерського оригіналу. Різницю між 8 і 18 не пояснюємо зміною календаря: календарна різниця тоді становила 12 днів, не 10.

Факсиміле й межі уривка

С. 303–304 старого друку. Наш уривок починається зі слів «Принимая во вниманіе» внизу с. 303 і закінчується «монаршаго одобренія» у верхній частині с. 304. Наступний абзац «Сообщая вашему превосходительству» завершує повідомлення, але тут не процитований. Ще нижче редактор переходить до окремої відповіді Головніна від 20 липня. Її не приєднуємо до попереднього повідомлення як слова того самого автора.

Точний розпорядчий уривок за виданням 1904 року

З’єднано рядки та перенесені слова; історичний правопис збережено. Редакторську примітку за межами уривка не вставлено в цитату. «Малороссійскій языкъ» — назва, ужита імперським посадовцем; у власному поясненні й перекладі йдеться про українську мову.

Принимая во вниманіе, съ одной стороны, настоящее тревожное положеніе общества, волнуемаго политическими событіями, а съ другой стороны, имѣя въ виду, что вопросъ объ обученіи грамотности на мѣстныхъ нарѣчіяхъ не получилъ еще окончательнаго разрѣшенія въ законодательномъ порядкѣ, министръ внутреннихъ дѣлъ призналъ необходимымъ, впредь до соглашенія съ министромъ народнаго просвѣщенія, оберъ-прокуроромъ св. синода и шефомъ жандармовъ относительно печатанія книгъ на малороссійскомъ языкѣ, сдѣлать по цензурному вѣдомству распоряженіе, чтобы къ печати дозволялись только такія произведенія на этомъ языкѣ, которыя принадлежатъ къ области изящной литературы, пропускомъ же книгъ на малороссійскомъ языкѣ какъ духовнаго содержанія, такъ учебныхъ и вообще назначаемыхъ для первоначальнаго чтенія народа, пріостановиться. О распоряженіи этомъ было повергнуто на высочайшее государя императора воззрѣніе и Его Величеству благоугодно было удостоить оное монаршаго одобренія.

Власна українська навчальна передача

Беручи до уваги, з одного боку, теперішній тривожний стан суспільства, схвильованого політичними подіями, а з другого — що питання навчання грамоти місцевими наріччями ще остаточно не розв’язане в законодавчому порядку, міністр внутрішніх справ визнав за необхідне, до погодження з міністром народної освіти, обер-прокурором Святійшого синоду й шефом жандармів щодо друкування книжок українською мовою, дати цензурному відомству розпорядження: дозволяти друк лише творів цією мовою, що належать до красного письменства, а пропускання книжок українською мовою як духовного змісту, так і навчальних та взагалі призначених для початкового читання народу — призупинити. Про це розпорядження доповіли імператорові, і він його схвалив.

Це переклад укладача, а не затверджена офіційна українська версія чи чужий готовий переклад. Передано не тільки дію «призупинити», а й тимчасову формулу до погодження, перелік причетних посадовців, дозволену категорію та обмежені види книжок. Прикметник «духовного» тут стосується релігійного змісту, а не будь-якого внутрішнього переживання людини.

Що стверджує посадовець і що робить розпорядження

У попередній частині повідомлення автор пояснює свої дії політичними підозрами та поглядами на мову. Це позиція імперського посадовця, яку потрібно досліджувати критично, а не наукове доведення неіснування української мови. Вона не стає встановленим фактом лише через службовий стиль документа.

Розпорядча частина дозволяє друк названої категорії красного письменства, водночас призупиняючи пропуск релігійних, навчальних і загалом призначених для початкового читання народу книжок українською мовою. Тому переказ «текст заборонив абсолютно кожне українське речення у всіх сферах життя» ширший за наведений припис. Але наявність винятку не означає відсутності цензурного обмеження: саме доступ до цих видів видань стає його предметом.

Фраза «впредь до соглашенія» описує часову/процедурну межу самого розпорядження, а не обіцянку визначеної дати його скасування. Текст не називає дня майбутнього погодження. Не підставляємо до нього строк із власних припущень.

Як перевіряти наслідки

З цього повідомлення можна встановити адресовану відомству вимогу й службове пояснення її мотивів. Не можна тільки з нього порахувати всі відхилені рукописи, довести однакову практику кожного цензурного комітету або встановити долю конкретної книжки. Для такого дослідження потрібні справи про подані рукописи, дозволи/відмови, відомча переписка й статистика з визначеним періодом.