Розділ «Том VIII. Роки 1626-1650»

Історія України-Руси. Том VIII. Роки 1626-1650

Так відправивши попис і присягу і віддавши гроші, кінчали ми приписку в Каневі і Переяславі, прилюдно, при панах підстаростах і всїй старшинї. Приймали до реєстру тільки тих; котрих поручали старші і позволяли пани підстарости. Дарунків від них не брали ми нїяких. А тепер споряджені реєстри відсилаємо до книг київських».

Успіх, як здавало ся, був повний. «Зістало ся військо очищене, заведене в реєстр», писав Кисїль в иншім листї [613]. Взяли гроші, з Запорожа всї по гроші прибули і при нас же вислали на Запороже наказ, аби липи затримано, визначено послів на сойм».

Але сей прихильний настрій, осягнений ріжними манєврами комісарів, включно до підкупства [614], не міг бути трівкий, і так як осягнений був ріжними хвилевими штучками, так і розлїз ся, коли ослабло вражіннє від тих штучок. Невдоволена частина козаччини виломила ся знов з-під впливу «добромисленних» і вернула ся до своїх плянів. «Нинїшнього дня дали менї знати з Черкас мої повірники», — писав Кисїль 15/V, кілька день по своїм тріумфальнім справозданню з успіхів комісії, — «що загальний настрій — іти на Запороже, зломивши присягу, а старшого свого скинути, коли-б їм не хотїв позволяти. Думають про раду в Черкасах. Що більше — при самім закінченню комісії своєвільники мали вийти на море. Люде скрізь продають волів і коней, а купують самопали. Зараз пішлю ще до старшого, пригадаю присягу і буду гамувати їх усїх; але де вже й присяга не має сили, тяжко там впливати намовами».

Дїйсно, зловлені Турками язики козацькі в другій половинї мая оповідали, що козаки підуть на море, двадцять човнїв уже пішло, а тридцять готують ся і підуть за ними слїдом [615].

Все се було тим більше неприємно, що перспективи турецько-татарського конфлїкту тим часом нагло скрахували. Тріумфи Інаєта не були трівкі: Кантемірові мурзаки при першій нагодї, на весну 1637 р. підняли повстаннє. Стало ся се під Очаковом, коли Кантемірових Ноґаїв переводжено до Криму, під наглядом братів Інаєта, Калґи і Нуреддіна. По словам реляцій, якусь неясну ролю при тім відограли й козаки, що були в походї; їх називають навіть участниками ноґайської конспірації, але все се дуже глухо. Оба брати Інаєта полягли в битві, Кримцїв погромлено. Ноґаї вернули ся назад на свої бужацькі кочовища [616].

Се зробило сильне вражіннє і було оцїнене зараз як симптом упадку Інаєта. Султан, що перед тим, як ми бачили, не виявляв нїякого невдоволення на вчинок Інаєта (хоч турецькі приготовання під Андріанополем і на морі незвісно на кого були звернені й будили велику трівогу на Українї і в Кримі), тепер приняв се за добру нагоду до рішучого виступу. Коли на двір султанський наспіли відомости про повстаннє Ноґаїв, султан оголосив, що Інаєта він скидає з ханства, а настановляє ханом Боґадур-ґерая, сина Селямет-ґерая. Зараз же вислано його в Крим, щоб посадити на ханстві, з сильною ескортою очевидно, і партія Інаєта була так приголомшена, що думати не можна було про супротивленнє.

Інаєт вибрав ся до султана, щоб виправдати ся і перепросити ся, звалюючи все на Кантеміра. Але султан не пробачив його супротивлення і казав удавити; така-ж одначе доля кілька день пізнїйше спіткала і Кантеміра (в липнї того р.). Таким чином не стало головних провідників кримських замішань. Крим вернув ся до своїх нормальних, віками усвячених відносин до Туреччини. Новий хан Боґадур, сибарит по темпераменту, меньш усього був склонний по таких небезпечних прецедентах зачинати які небудь бунти [617].

В польських полїтичних кругах такий поворот кримських справ викликав глубокий жаль. «Як що справдї стратили ми тих людей, то стратили великих приятелїв», писав Конєцпольский королеви, одержавши перші вісти про кінець Інаєтових братів, — «а з ними упустили ми нагоду для успіху, яка нам більше не стрінеть ся».

Се була правда, а з тим треба було приложити всїх старань, щоб якесь козацьке своєвільство не звернуло против Польщі обєднаних турецько-татарських сил, тим більше що воєнні приготовання Туреччини викликали сильні підозріння якихось воєнних плянів.

Повстаннє павлюка: забраннє армати, становище Томиленка, деклярацїя Павлюка 17 червня, його домагання, проєкт морського походу, небезпека турецького походу, Конєцпольский кличе козаків до помочи

Як то часто бувало в такі критичні моменти, і сим разом, немов на те аби діскредитувати всяку льояльну полїтику статочної козаччини, польське правительство поставило ся як не можна більше неприязно і непривітно до козацьких прошень, внесених на сойм 1637 року. На козацькі жалї на старостинські кривди правительство заявило, що не бачить нїякого безправя в тих ріжних обмеженнях, які роблять ся козакам по містах, бо старости і державцї мусять пильнувати міських доходів і не можуть бути раді козакам, тому що з них нема нїякого доходу, і т. д. Відмовлено в ріжних прошенях в справі армати козацької, а питаннє про додаток для семої тисячі і армати відложено до будучого сойму [618].

Натомість не пожалувано ріжних докорів за допущені козаками своєвільства. Свому послови, що через Україну мав поїхати до Криму, в місяцї червнї, король поручив перевести переговори з військом Запорожським, добити ся видачі на покараннє провідників своєвільного нападу на ханських Татар, вчиненого зимою, а бранців татарських і здобичу Татарам щоб було повернено. Війську козацькому велено дати знати, що король не противить ся, аби козаки помагали ханови, навпаки наказує їм на перше прошеннє хана спішити йому в поміч «як найскорше, з людьми послушними і в справі рицарській досвідченими» [619]. В Польщі ще не знали тодї, що днї Інаєта були вже пораховані.

Пікантне було, що разом з польським правительством за сей погром Інаєтових Татар з претенсіями до правлящої старшини звернув ся й Павлюк. Вернувши ся на весну з Криму, він пустив поголоску, що козацький напад на Крим наробив великої прикрости також і козакам, що були у Інаєта: мовляв, хан затримав двадцять кілька козаків у себе закладнями, а Павлюкови поручив добити ся від війська сатисфакції за сей напад, випущення забраних бранцїв, то що [620]. Се був оден з тих аґітаційних мотивів, які Павлюківцї роспускали против правлящої старшини, доводячи її нездатність до правлїння. Вказували також на всякі утиски козацтва, від яких ся старшина не може його оборонити; на погану ролю, яку відограла вона в історії Сулими; на пониженнє, в якім опинило ся в останнїх лїтах козацьке військо через її нездарність.

Піднявши сею аґітацією Запороже, Павлюк десь при кінцї мая ст. ст. кинув ся з випищиками на волость, захопив армату в Корсунї й перетягнув її на Запороже.

Се зробило страшенне вражіннє. По козацьким традиціям армата була свого рода клейнотом, інсіґнїями військової власти і орґанїзації. Забираючи армаду, Павлюк скидав тим самим старшину з її позиції, позбавляв власти всїх сих мінїстро-послушних достойників і брав у свої руки провід військом. Повторяла ся з повною очевидністю історія 1630 року.

Але Томиленко не був пара Чорному. Він зовсїм не хотїв звязувати себе з польським режімом і брати на себе боротьбу з Павлюком і випищиками.

На радї козацькій, що відбула ся в останнїх днях мая с. ст., на вість про Павлюків похід, Томиленко зложив булаву. Булави від нього не прийняли, змусили взяти назад, але він ухилив ся від всяких ворожих кроків проти Павлюківцїв. Старшина устно переказала до польських гетьманів своє прошеннє, щоб військо польське рушило під Черкаси і Чигирин, щоб пострашити Павлюківцїв репресіями над їх сїмями і домами. Офіціяльно-ж посольство до Конєцпольского — лист пересланий послами Федором Леськовичем і Дмитром Марковичем — мало тільки виправдати старшину, що вона не станула до бою з Павлюківцями, не уберегла від нього армати, та запевнити в її льояльности [621].

Павлюкови теж післано лист з докорами за довершене ним насильство. На се відповів він листом «з коша против Микитиного рогу», що має в нашій копії дату 16 червня (мабуть старого стилю). Лист писаний дуже широко, закриваючи масою слів властиву мисль і представляючи в можливо невиннім видї довершений акт.

«Зволите писати до нас, товаришів своїх, нарікаючи за військові клейноти, себто за армату. Отже бувши на службі у кримського хана з військом Запорозьким і в щасливім здоровю повернувши ся на звичайні місця свої, побачили ми великі непорядки, а прочувши про таку неславу нашої військової армати, що їй уже на волости й місця нема, мусїли ми з жалю нашого великого вийти і взяти її. Богу дякувати, нїкому ми при тім не вчиняли нїякої кривди і утиску — анї товаришам нашим, анї урядам, нїкому не зробивши прикрости, взяли ми її як свій власний клейнот і скарб військовий і поставили на звичайнім місцї, там звідки й пішла вона за предків наших, славної памяти старинних, добрих молодцїв війська Запорозького.

«Ті предки наші, добрі молодцї старинні за неї груди свої наставляли і кров проливали на ріжних послугах королївських і з тою арматою виходячи в Запорожа на славу королїв панів наших, при боку їx здобували славу і користи війську Запорозькому, а на волости нїколи не лежали і кривд нїяких не чинили підданим королївським анї в маєтностях шляхетських. Бувши з військом Запорожським де небудь на службі королївський, взявши плату за кріваві заслуги свої, звичайно ставили знову армату на Запорожу, і добре так бувало — без плачу і жалїв до короля і панів урядів українних, а з доброю славою і користю предків наших. А тепер бозна що дієть ся з тим. Старші наші не дивлять ся на предків наших, не йдуть за прикладом тих панів гетьманів запорозьких, що добру славу здобували та з арматою і клейнотами військовими на Запорожу з військом завсїди пробували. Від кількох лїт, запровадивши армату і скарб військовий на волость, не могли якось вибрати ся на Запороже, і так її — немов медвідя з лоз — анї кіньми зірвати назад, на звичайні місця.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України-Руси. Том VIII. Роки 1626-1650» автора Грушевський Михайло на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Том VIII. Роки 1626-1650“ на сторінці 35. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи