Розділ «У БЕРЕСТОВОМУ»

Володимир

Найгірше ж було з Новгородом. Княжі тіуни й ємці, що їздили туди приймати дань, повернулись на порожніх лодіях з недобрими вістями, жадали говорити тільки з князем.

Тіунів завели до Людної палати. Незабаром туди ввійшов і князь. У нього був хворобливий вигляд, цілий тиждень до цього він лежав, скаржачись на біль у серці, тільки через те, що тіуни бажали розповісти про свою подорож князеві, він підвівся, спираючись на посох, зайшов до палати...

— Що ж скажете? — запитав він у тіунів, які зустріли його низькими поклонами.

Вони мовчали.

— Чого мовчите? — дратуючись, уже голосніше сказав князь.

— Не сміємо й говорити, — відповів тіун княжого двору Горен. — Невеселі вісті привезли ми, княже...

— Що? Може, свіони?

— Ні, княже, гірше; князь Ярослав велів нам переказати тобі, що віднині Новгород не платитиме дані...

— Це сказав князь Ярослав, мій син?

— Так, княже, Ярослав, твій син...

Це був, либонь, найважчий удар, що впав на князя Володимира. За короткими й скупими словами тіунів про дань він відчув більше, страшніше, ніж вони сказали.

Далекий Новгород! Там пройшла вся юність князя Володимира, там він жив в одну душу з боярами, воєводами, могутнім новгородським вічем...

Рідний Новгород! Ти поїв і кормив сина Святослава Володимира і через нього утверждав єдність з городом Києвом, а відтак і всією Руссю...

Новгород, Новгород, ти піднявся, вдарив у дзвін, коли туди прийшла вість про зраду князя Ярополка, став під знамено Володимира, щоб іти на Київ, боронити Русь, а за тобою пішли всі полунощні землі.

Що ж з тобою сталось, Новгороде, коли ти у важкий, може найважчий для Русі, час зрікся города Києва, не хо-чеш давати йому дань, не хочеш говорити з твоїм годованцем — Володимиром-князем?

Ні, не Новгород, це сколихнулась Русь, людіє її, князь Володимир зібрав Русь, але викохав, виростив сили, що розривають її на шмаття...

По довгому мовчанні він сказав:

— Требіте путі й мостіть мости... Іду на Ярослава, сина свого...

Але що сталось з князем? Промовивши ці слова, він пополотнів, здригнувся, схопився обома руками за груди, з уст його вирвався крик і хрип, бояри, що стояли поруч, ледве встигли підхопити його тіло...

— Князь умре! — залунали в палаті крики. — О горе, горе руським людям! Князь умре!

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Володимир» автора Скляренко Семен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „У БЕРЕСТОВОМУ“ на сторінці 29. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи