Розділ «У БЕРЕСТОВОМУ»

Єпископ наблизився до ложа, сів у низенькому кріслі.

— А чого ж тобі важко, княже? — дуже тепло запитав він.

— Не вмію на це відповісти.

— Скажи, як велить душа, і тобі стане легше...

Князь Володимир, дивлячись на вогник свічі, думав,

потім почав:

— Мені здається, що я довго міцно спав і раптом прокинувся... Багато, ой як багато літ минуло, але ж сьогодні бачу старий, давній світ, отця Святослава, ідолів на горах, древні городи й весі, — все таке рідне й близьке, але як далеко-далеко все це днесь... І бачу я ще, отче, ось тут за вікном — нові городи й весі, лик Христа, нових людей. Хто ж це содіяв?

— Ти, княже Володимире, — василевс Русі.

— Боже, Боже! — вирвалось у Володимира. — Та невже ж я все це содіяв, знищив старий закон і покон, насадив древо нового життя?

— Ти, княже! — впевнено сказав Анастас.

— Так чого ж мені страшно, дуже страшно, отче?

Володимир замовк. За вікном і в світлиці все осяяла

блискавиця, вдарив грім, Анастас побачив зведене від страху обличчя князя, широко розплющені його очі, сиві вуси й темні уста... Перехрестившись сам, він дужим помахом руки перехрестив і князя.

У півтемряві, що настала після цього, єпископ говорив:

— Я тебе уважно слухав і хочу розрадити, княже... Пощо ти непокоїшся, тривожиш своє серце, душу? Ти сказав правду — був світ старий, закон і покон отців твоїх, все це повинно було померти й навіки вмерло, княже... Ти сказав правду й про те, що на зміну старому світу прийшов світ іний, новий, тільки марно жахаєшся цього нового світу. Він мусить бути, він є. Вір мені, прийдешні люди пом’януть добрим словом тих, що це содіяли, а Бог уже благословив ни... Але в бренному цьому житті треба, щоб хтось вів людей, і

Бог перстом своїм відзначив тебе, княже, ти і тільки ти зробив те, чого хотів Бог, нині ти маєш любов усіх земель...

— Ні, єпископе, жажду сам правди, любові не мав і не маю.

— Про яку ти любов говориш, княже?

Володимир думав, ніби вагався, чи повісти йому свої думи єпископу.

— Миру немає в землях, землі не слухаються мене, синів послав туди, але не маю їхньої любові.