— Дві тисячі!
— О Боже, Боже!
Довге мовчання.
— Тоді... я хочу говорити з імператором Василем... Ми зробили, що могли, нехай імператор обіцяє... Везіть мене в Константинополь...
— Ти, воєводо, був поранений у груди місяць тому, нас не пустили до Константинополя, а переправили через Босфор і послали в Болгарію.
Рубачу пекло в грудях, нестямно колотилось серце, нічим було дихати, проте він усе переміг, сказав:
— Це ж лжа, зрада... На Константинополь... Одразу ж!
— Ми далеко від нього, — долинула відповідь, — нині вночі проминули Адріанополь, вранці підемо на північ, у Родопи.
— Почекайте! — промовив воєвода. — Мовчіть... Дайте мені тільки води й вина... А я подумаю...
Але воєвода не думав. Дізнавшись про те, що сталось, він уже знав, що йому слід робити, Рубач хотів тільки полежати в тиші, спочити, зібрати сили.
Коли почало світати, він нібито прокинувся.
— Мужі мої, вої! Посадіть мене! — сказав Рубач.
— Не треба, воєводо, зараз ми рушаємо в дорогу, а ти лежи, спочивай!
— Ні, я вже спочив, годі, і в дорогу вам треба рушати... Тому й посадіть!
Його посадили, й якусь хвилину воєвода, важко віддихуючи, дивився перед собою. У полі світало, вдалині було видно стіни города, ближче — два шляхи, один з яких ішов до темних гір, інший — по долині.
— Пізнаю, — промовив Рубач. — Тут колись ми бились з князем Святославом супроти ромеїв і перемогли їх.
Він помовчав, дихати йому було важче й важче.
— А тепер слухайте, — повів далі Рубач. — Ми зробили все, що могли... Ромеї зрадили нас, а тому іменем князя Святослава й Володимира велю: завертайте від Родопів, не йдіть супроти болгар, а рушайте до Дунаю, ідіть і скажіть про все Володимиру-князеві... Отак і приходить смерть... Прощайте!
Він хитнувся, впав головою на землю, був мертвий... Вої поклали його тіло на віз і в сірих туманах світанку завернули праворуч, до Дунаю...
3
На множество браней, захищаючи рідну землю й людей її, ходила Русь, — літописець временних тих літ, оглядаючи минуле, дивлячись на швидкоплинний сучасний йому світ і намагаючись підняти запону над майбутнім, писав на пергаменті: «Брані були допреже дідів наших і при отцях наших, світ стоїть до брані, брань стояла до світу».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Володимир» автора Скляренко Семен на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВАСИЛЕВС“ на сторінці 27. Приємного читання.
TextBook