Розділ «Кирилицею глаголити істину»

Традиція свідчить, що саме з цим було пов’язане настільки милостиве ставлення до братів Адріана, який схвалив переклад слов’янською мовою Святого Письма, а також благословив слов’янське богослужіння, дозволивши їм навіть відправляти служби в деяких церквах Риму.

Однак здоровий глузд і знання історичних і, як би зараз сказали, геополітичних реалій того часу підказують, що справжня причина такого ставлення до Кирила і Мефодія була інша.

Як уже було сказано, Болгарія несподівано переорієнтувалася з Константинополя на Рим, Моравія ось-ось мала впасти в руки західних феодалів, а отже, і Ватикану. Все це відбувалося на тлі несприятливих подій в самій Візантії. Риму необхідно було мати на новонавернених землях довірених людей. Брати підходили для цієї місії як ніхто інший з їх уже готовими слов’янськими книгами, слов’янським богослужінням і, мабуть, досить великою популярністю серед місцевого населення.

Саме тому, очевидно, папа Адріан II прийняв їх з відкритими обіймами, будуючи щодо них далекосяжні плани.

Як би там не було, молодшому з братів не вдалося продовжити місіонерську діяльність — у Римі він захворів і 14 лютого 869 року помер (перед смертю, власне, і ставши Кирилом з прийняттям цього монашого імені).

Адріан направив тепер уже одного Мефодія знов до Моравії, дозволивши йому вести богослужіння слов’янською мовою (проте зобов’язавши читати Євангеліє і Апостол спочатку латиною).

Мефодій продовжив свою місію. Але у зв’язку з тим, що Моравія виявилася на той час під владою баварських єпископів, він підпав під гоніння і три роки провів у в’язниці.

У 873 році новий папа Іоанн VIII змусив баварський єпископат звільнити Мефодія для продовження його діяльності в Моравії. Разом з тим, Мефодію, до розбору його справи понтифіком, було заборонено проводити слов’янське богослужіння.

У 880 році Мефодію дозволили здійснювати богослужіння слов’янською мовою, проте з тим само застереженням, що і раніше — спочатку Євангеліє мало читатися латиною.

Такі послаблення з боку папи були пов’язані зі зміною політичної ситуації: у Константинополі знову на патріаршому престолі сидів Фотій, який був визнаний тепер і Римом (Візантія потрібна була Ватикану в боротьбі проти арабів і Каролінгів).

Але Мефодій на той час, схоже, остаточно переконався в щирості папи і у 882 році повернувся в Константинополь. Тут через кілька років він і помер.

Наслідки для послідовників Кирила і Мефодія в Моравії були сумними — вони зазнали жорстоких гонінь, і західні слов’яни в кінцевому підсумку виявилися цілком і повністю під владою Риму.

Зате справа братів отримала продовження у південних, а згодом і у східних слов’ян. З іменами Кирила і Мефодія пов’язують появу старослов’янської мови, що лягла в основу мови церковнослов’янської, якою і сьогодні ведуться богослужіння в православних слов’янських церквах.