Розділ VIII Наступні дні

З належною пошаною

За Українську Раду Сеньорів

Голова Секретар

Перед маєстатом могил ГЕРОЇВ, що впали в бою за ВОЛЮ УКРАЇНИ, присягаємо бути вірними аж до смерти великій Ідеї і їх заповітам. Не дозволити ні на хвилю, щоб у нашу душу вкралася зневіра. У хвилях жалости, як і в хвилях важких змагань, прирікаємо бути однаково твердими, незігнутими. Тільки в безустанному змаганні за кращу долю цілої України шукати власного щастя. Для цього діла жити і вмирати під Проводом ОУН.

Хай живе Соборна Самостійна Україна.

Хай живе ОУН і її Провідник СТЕПАН БАНДЕРА[243]».

30 червня: початок «гарячої» війни в середовищі українських націоналістів

У відповідь на заклик Мельника його опоненти зробили свої кроки.

Найперше, знаючи про плани ПУН проголосити Українську державу в Києві, зробили спробу «випередити» конкурентів. 12 липня начальник поліції безпеки і СД Ґайдріх з посиланням на свого підлеглого в Кракові констатує: «група Бандери (вкотре зауважимо: спецслужба не вважає бандерівців окремою від ОУН організацією, а лише «групою» ОУН. – Д. Я.) направила до Києва біля ЗО своїх членів із завданням створити там якнайшвидше український уряд такого зразка, як у Львові, і оголосити його там по місцевому радіо. Айнзацгрупа Ц попереджена».[244]

Що таке Айнзацгрупа Ц (Einsatzgruppe C)?

Сформирована в червні 1941 р. Розформована в березні 1944 р. Зона дій – смуга групи армій «Південь» (північна та центральна частини сучасної України).

Чисельність – 700 осіб.

Кількість жертв: 118 342, в т. ч.: зондеркоманда 4а – 59 018, зондеркоманда 4b – 6329 +, айнзацкоманда 5 – 5577 +, айнзацкоманда 6 – 46 102 +.

Місця дислокації: Вінниця, Горлівка, Дніпропетровськ, Золочів, Житомир, Київ, Іванків, Краматорськ, Кременчук, Кривий Ріг, Львів, Лубни, Луцьк, Новоукраїнка, Переяслав, Полтава, Проскурів, Радомишль, Ровно, Сквира, Слов'янськ, Сталіно, Старобільськ, Тернопіль, Харків, Яготин.

Командири: д-р Зміль Отто Раш, д-р Макс Томас, Хорст Бьоме.[245]

Хто такий О. Раш?

Це – особа, яку в контексті катувань українського народу можна і потрібно поставити в один ряд із радянськими звірами…

Отто Єміль Раш (Emil Otto Rasch) (1891–1948)

Народився в західній частині Королівства Пруссія, в м. Фрідріхсрау. Учасник Першої світової війни. Закінчив університет із ступенем доктора права та політичних наук. Володів англійською, французькою та італійською мовами. Член НСДАП з жовтня 1931 р. У 1938 р. керував відділом гестапо у Франкфурті-на-Майні. Один з організаторів провокації в польському м. Глевіц, яка стала безпосереднім приводом для німецько-польської війни. В червні – жовтні 1941 р. – командир Айнзацгрупи Ц. З жовтня 1941 р. – офіцер зв'язку рейхсфюрера СС Г. Гіммлера при рейхскомісарі Е. Кохові. Був підсудним в одному з нюрнбергських військових процесів. Помер у тюрмі.[246]

30 червня: початок «гарячої» війни в середовищі українських націоналістів (продовження)