Розділ VIII Наступні дні

1. Л. Ребет,

2. Волошиновський Степан,

3. Шарко Петро,

4. Фостяк Роман»,

35. «Інж. Сербин Онуфрій – дир. Споживчої Кооперативи»,

«Його заступники:

1. Лазорко Михайло,

2. Синенький Василь,

3. Салевич Василь»,

36. Іван Климів – «Член Українського Державного Правління (як Крайовий провідник ОУН)»,

37. «Д-р Горбовий Володимир – Тимчасовий Голова Укр. Держ. Правління на виїмковий час»,

38. «Д-р Панчишин Маріян – Другий Заступник Голови Укр. Держ. Правління»,

39. «Дзерович Богдан – Заступник по справах юстиції»,

40. «Біленький – Заступник по справах Народи. Освіти»,

41. «Б. Радзикевич – Ресорт Народної Освіти і Віросповідань».

Кожна дія кожної людини має свої наслідки. Можна сказати й інакше: немає дій без наслідків, як не буває наслідків без дій. У цій частині нашої розвідки побіжно оглянемо лише деякі наслідки дій «революціонерів»-бандерівців з групи Стецька.

Можливо і тут мені вдасться вас здивувати: десятки авторів, які вивчали колізію 30 червня, не дали собі ради викласти та проаналізувати наступні події, які відбувалися у Львові, на теренах Галичини та України, а також у Кракові та Берліні. Без цього, на нашу думку, скласти адекватне уявлення про наслідки акції Стецька та «революціонерів»-оунівців для українського націоналістичного руху та збройного опору в принципі неможливо.

Спробуймо надолужити цей недолік.

Зауваження автора

Проголосивши крайовий уряд, ініціатори акції, нарешті, опам'яталися. Річ у тім, що у Варшаві від 1920 р. існував уряд Української Народної Республіки, визнаний де-факто Польською державою – союзницею Великої Британії та Франції. УНР після вбивства Петлюри очолив його найближчий соратник, президент УНР в екзилі Андрій Левицький.