Розділ II Ідеологія українського націоналістичного руху

Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька

Ідеологія українського націоналістичного руху


Український націоналістичний рух – тренд свого часу


Росія

Український націоналістичний рух – у тренді, тобто в руслі основної тенденції часового ряду. Початок цього часового ряду на наших з вами теренах – друга половина XIX століття.

Чи не найвідоміші засновники тренду – Григорій Гершуні та Михайло Гоц, «батьки»-фундатори Бойової організації партії російських соціалістів-революціонерів. Для тих, хто не знав/призабув, нагадую. Заснована була у 1902 p., проіснувала до 1911 р. Чисельність за всі роки існування – приблизно 80 осіб. Останні керівники – чи не найвідоміший поліцейський провокатор тих часів і народів Євно Азеф та легенда російського антидержавницького, терористичного руху Борис Савинков. Згідно із сучасними уявленнями, це – найрезультативніша терористична організація свого часу. В сухому підсумку: 263 теракти (тобто в середньому 26 терактів на рік або 2 щомісячно. Загиблих – 2 міністри, 33 генерал-губернатори і віце-губернатори, 16 градоначальників, 7 адміралів та генералів, 26 викритих поліційних агентів.

Діяльність есерівських терористів взяли за приклад більшовики. Відмінність була лише одна, але яка! Індивідуальний терор комуністи-ленінці возвели в ранг державної політики. Людей рубали мільйонами і десятками мільйонів. Установити чисельність жертв, мабуть, не вдасться вже ніколи. З 23 серпня 1939 р. СРСР – офіційний союзник Великогерманського Рейху.

Методи індивідуального терору широко використовували не тільки піддані Романових – росіяни, українці, євреї, представники інших національностей. Ними не гребували, більше того – їх активно пропагували і поляки.

Польща

На цю обставину звернув увагу мою, зокрема, тернопільський публіцист Святослав Липовецький. Список терактів у XX ст. було відкрито 19 травня 1905 р. Того дня у Варшаві бойовики Польської партії соціалістичної (ППС) здійснили невдалий замах на життя генерал-губернатора Костянтина Максимовича. Наступна «бойова» акція – 8 листопада 1906 p., станція Рогув під Лодзем – напад бойовиків ППС на поштовий поїзд Російської імперії з метою пограбування. І так далі і тому подібне. Загалом, – підкреслює С. Липовецький, – «лише насильницьке здобуття Пілсудським влади у Польській державі (проти офіційного польського уряду) у травні 1926 року коштувало понад 400 осіб убитих та близько 1000 поранених».[6] Кожний охочий може скласти свій список героїчних діянь «бойувки» ППС.

Марш членів ППС. 1920–1930 pp. XX cm.

Джерело: http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/02/27/114519/

Підкреслюю: бойове крило цієї партії очолював не хто інший, як майбутній засновник Польської держави Юзеф Пілсудський. Від 1887 р. він був державним злочинцем у системі правових координат Російської імперії. І – героєм визвольної війни для свого народу, окупованого в три прийоми в 1772–1795 pp. Активними діячами цієї терористичної (з точки зору російської імперської влади) були також дружина Пілсудського – Олександра, майбутні парламентарі Валерій Славек та Раймонд Яворовський та багато інших, чиї імена вписані червоним рядочком в історію Другої Речі Посполитої.

Німеччина

Пригляньмося до Німецької республіки. Один із перших записів у тренді припадає на 26 серпня 1921 р. Від куль членів організації «Консул» гине міністр фінансів Матіас Ерцбергер. Убили його за те, що в листопаді 1918 р. він підписав перемир'я з Францією та Великою Британією, яке поклало край Першій світовій війні. 20 – 30-ті pp. XX ст. у Німеччині – епоха масового комуністичного та націонал-соціалістичного терору проти політичних супротивників. Перемогли в цій кривавій громадянській війні найбільш послідовні. В січні 1933 р. їх вождь обійняв посаду канцлера, в березні його партія брунатних терористів набирає майже 44 % голосів на парламентських виборах. Виборці масово підтримують основні ідеї руху за визволення від пут ганебного Версальського миру, за об'єднання всіх німців в одній державі, яка би забезпечила нації все необхідне для благополучного, мирного розвитку. Для цього треба було розтрощити головного ворога – Францію, ліквідувати демократичний устрій, заступити який мала «єдина держава» з «одним народом» та «одним вождем». Така програма забезпечила Гітлеру, за різними даними, від 20 до 50 атентатів (замахів).

Австрія

Від 1903 р. тут існує Німецька робітнича партія. Головне внутрішньополітичне питання, яке розділило народ та політикум, – ставлення до проблеми об'єднання з Німеччиною. В 1933 р. канцлером стає противник аншлюсу Енгельберт Дольфус, який забороняє діяльність нацистів, відмовляється скликати парламент, призупиняє дію конституції, фактично запроваджує авторитарний політичний режим. 12 лютого 1934 р. австрійські анархісти та соціалісти розпочинають збройне повстання, придушене урядовими військами. Кількість убитих перевищує 100 осіб. Дольфус оголошує створення єдиної для всієї країни партії – «Вітчизняного фронту». 25 липня 1934 р. під час путчу, організованого тепер уже нацистами, Дольфус був убитий у своїй резиденції.

Італія

23 березня 1919 р. Беніто Муссоліні засновує «Італійський союз боротьби», а в 1921 р. – Національну фашистську партію. Один з його найближчих соратників, Діно Гранді, створює озброєні загони «сквадристів» («чорносорочечників»), які «залізом та кров'ю» почали наводити «порядки» на вулицях італійських міст. Одне з перших гучних вбивств – соціаліста Джакомо Маттеотті. Супротивники не залишилися в боргу, вчинивши принаймні чотири замахи на життя Муссоліні. В 1923–1924 pp. його партія дістає більше 60 % міст у національному парламенті. Це дало змогу «легітимізувати» авторитарний однопартійний політичний режим, який існував упродовж наступних 20 років.

Румунія

У липні 1927 р. такий собі Корнеліу Зеля Кодряну засновує «Легіон Архангела Михаїла» (згодом перебрав назву «Залізна гвардія»). 30 грудня 1933 р. його бойовики вбивають прем'єра Іона Дуку. Діяльність організації набула такого розмаху, що правлячий режим був змушений розстріляти самого Кодряну та з десяток його поплічників – без суду і слідства. Організацію очолив Хорія Сіма, який пішов на тісне співробітництво з генералом Іоном Антонеску, який невдовзі став фактичним диктатором, а Сіма – віце-прем'єром в його уряді та лідером правлячої партії. Далі – терор проти політичних супротивників, створення концтаборів, антиєврейські акції, союз з Гітлером та Муссоліні та участь у війні проти СРСР.

Королівство Югославія

1929 р. в Італії хорват Анте Павелич засновує Хорватський революційний рух. Мета – створення самостійної національної держави – Великої Хорватії. Засоби – в загальноєвропейському тренді: підпільна мережа, вибухи, замахи тощо. Найвідоміший теракт, організований «усташами» (в перекладі українською – «повстанці») – вбивство 9 жовтня 1934 p. y Марселі короля Александра І, під час якого загинув і міністр закордонних справ Франції Анрі Варту.

Угорщина

У 1935 р. такий собі Ференц Салаші (згодом його назвали «останнім союзником Гітлера») створює Партію національної волі, діяльність якої диктатор Міклош Хорті, союзник Гітлера, забороняє. Офіційне формулювання – «за радикалізм». У відповідь Салаші засновує Угорську націонал-соціалістичну партію, яку також забороняють, а самого майбутнього «національного лідера» запроторюють до буцегарні. Прихильники, натомість, створюють сумнозвісні «Схрещені стріли», які відразу отримали на виборах 30 місць у парламенті. Цікаво, що зараз, на початку III тисячоліття, в Угорщині діє політична партія «За кращу Угорщину», яка мала парамілітарне крило «Угорська гвардія», що прямо позиціонувала себе як спадкоємницю «Схрещених стріл» і навіть використовувала ту саму символіку (наразі заборонена). Сьогодні партія «За кращу Угорщину» є однією з провідних політичних сил країни, представлена в Європарламенті і є разом з французьким Національним фронтом та Національною партією Великої Британії одним ініціатором створення альянсу європейських ультранаціональних праворадикальних рухів.

Чехія

1 жовтня 1933 р. Конрад Генлейн засновує Судетську німецьку партію. Мета – приєднання Судетської області до Німеччини. Парламентські вибори 1935 р. приносять їй 1 млн 250 тис. голосів (понад 15 % виборців), що робить її найпотужнішою політичною партією країни. В листопаді 1937 р. Гітлер відкрито проголошує намір приєднати німецькомовні райони Богемії і Моравії до Рейху, СНП відкрито координує свою діяльність із Берліном, фінансується ним. 1 жовтня 1938 р. Генлейн призначається Рейхскомісаром інкорпорованої території, яку називають «Рейхсгау Судети». 1939 р. він вступає в СС і дістає призначення на посаду гауляйтера, яку офіційно зберігає до кінця війни.

Словаччина

Від 1906 р. і до кінця Другої світової війни тут функціонувала Глинкова словацька національна партія. Правду сказати, ГСНП чи не єдина права європейська партія, яка щільно співпрацювала з НСДАП, але при цьому не була помічена в організації терактів. На парламентських виборах 1923 р. впевнено посіла перше місце з результатом 34,4 % голосів. Офіційне гасло від 1936 р. – «Один народ, одна партія, один вождь». 6 жовтня 1938 p., після окупації Судетської області, оголосила про автономію Словаки. Офіційна Прага це визнала і призначила католицького священика Йозефа Тісо прем'єр-міністром.

Інші європейські країни

Данія. 1930 р. створюється Націонал-соціалістична робоча партія – із брунатними одностроями, програмою, скопійованою з програми НСДАП, штурмовими загонами та гімном «Хорст Вессель».

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька» автора Яневський Д.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ II Ідеологія українського націоналістичного руху“ на сторінці 1. Приємного читання.