Розділ «Частина друга Енеоліт та бронзовий вік»

Полгарська культура, як трипільська та багато інших, кристалізувалася за складних етнокультурних обставин на початку IV тис. до н. е. В її формуванні брали участь носії тиської культури, культури Тордош, дяківського етапу культури мальованої кераміки і частково буковогорської групи та групи сільмег. Займає значні території Угорського Потисся, Східної Словаччини, Північно-Західної Румунії та Українського Закарпаття. Існувала культура протягом 1200 років, тобто до кінця першої чверті III тис. до н. е. (4000/3900—2800/2700)[165]. На території Закарпаття в її розвитку виділяються три періоди: ранній — Берегово-Дрисинський (поселення Мала Гора біля с. Дрисине, Берегове, Ково-Домб біля с. Заставне, Мала Гора біля м. Мукачеве); середній — Чичарівсько-Чесголом-Оборинський (поселення Ставлинець біля с. Великі Лази, Дякове — Кіш-Мезе) та пізній, до якого відносяться тісаполгарські (Хомполок біля с. Дідове, Великі Лази (винзавод), Береги біля с. Підгорб, Малі Гаєвці, Мала Гора біля с. Дрисине), бодрогкерестурські та лажнянські (Малі Гаєвці) пам’ятки. Однак у Закарпатті бодрогкерестурські пам’ятки поки що невідомі.

Рис. 91. Сокира з кременю (Ломачинці).

Рис. 92. Сокира та кинджали з міді (1, 2 — Усатове, 3 — Червонохутірський могильник).

Полгарська культура, хронологічно співпадаючи з трипільською, територіально з нею не межувала. Однак, незважаючи на це, населення обох культур вступало в контакти починаючи з другої половини IV тис. до н. е., свідченням чого є знахідки кераміки, характерної для тисаполгарської і бодрогкерестурської груп пам’яток на трипільських поселеннях Буго-Дніпровського межиріччя середнього етапу, таких як Красноставка, Шкарівка, Веселий Кут[166]. Продовжувалися контакти і на пізньому етапі, про що свідчать знахідки імпортної тисаполгарської кераміки на пізньотрипільських поселеннях Молдови Бринзени III та Костешти IV[167]. Про характер цих зв’язків сказати щось важко, але О. В. Цвек вважає, що деякі представники населення Карпатського басейну проникали далеко на схід з метою обміну мідних виробів. З цими проникненнями вона пов’язує і знахідки обсидіану на поселеннях Буго-Дніпровського межиріччя.

Рис. 93. Глиняне прясло (Райки).

Рис. 94. Посуд лендельської культури (1, 3 — Зимно, 2 — Баїв).

Пам’ятки полгарської культури відомі за поселеннями та грунтовими могильниками. Поселення розташовувалися по берегах річок, потоків, боліт у пониззі та на південних схилах передгір’їв Карпат. Вони невеликі за розмірами, забудовувалися наземними та заглибленими житлами. Перші — прямокутні у плані або трапецієподібні, стовпової конструкції площею 8—10 х 5—6 м. Стіни зроблено з лози і обмащено глиною. Всередині розміщувались вогнищеві та пічні ями. Заглиблені житла являли собою напівземлянки з глинобитними печами. Найчисленнішу групу знахідок складає кераміка — столова та кухонна. Виготовлялася вона іноді з глини без помітних домішок, але найчастіше — з домішкою вапняку, шамоту і невеликої кількості піску. Поверхня столового посуду добре вигладжувалася і нерідко вкривалася ангобом. Частина посудин раннього періоду розписувалася до випалу темнокоричневою або чорною фарбою геометричним орнаментом по всій поверхні, орнаментувалися врізними лініями у вигляді стрічок. Інколи врізні лінії заповнювалися білою пастою. Кухонний посуд представлений в основному горщиками, а столовий — мисками, чашами, горщиками, кубками. Крім розпису та врізних ліній в орнаментації часто застосовувалися бородавчасті або видовжені наліпи і валики розчленовані насічками. На середньому етапі застосовувалися білий і жовтий розпис в чистому вигляді або у сполученні з врізним орнаментом і різними наліпами. На пізньому — розпис практично зовсім зникає. Тисаполгарська кераміка часто прикрашається наліпами у вигляді зміїної або пташиної голівки, конічними або плоскими у сполученні з вдавлинами трубчастою кісточкою. Різні наліпи, великі валики характерні і для лажнянських пам’яток. Глиняні вироби полгарської культури представлені ложками, пряслицями, грузилами, схематичними жіночими фігурками. Серед знарядь праці переважають шліфовані сокири, тесла, долота. Є вироби з кременя та обсидіану — ножовидні пластини, скребла, вістря, проколки, свердла, мідні сокири та долота, а також прикраси із міді та золота.

Рис. 95. Посуд полгарської культури (1, 3 — Дрисине, ур. Мала Гора, 2 — Дідове, ур. Хомполок, 4 — Великі Лази).

Могильники розташовуються звичайно поблизу поселень. Для середнього періоду характерний обряд скорчених на боці трупопокладень[168]. На пізньому етапі поряд із скорченими трупопокладеннями іноді трапляються трупоспалення. Поховання супроводжує інвентар у вигляді посуду, знарядь праці із каменя і міді, прикраси із міді та золота.

Населення баденської культури приходить на зміну полгарському у другій чверті III тис. до н. е. Походження культури поки що не з’ясоване, але існує думка, що вона сформувалася в задунайських областях під впливом південно-східних імпульсів. Пам’ятки її розповсюджено у Карпатському басейні, зокрема у Закарпатті, яке було північно-східною периферією її ареалу. Тут поки що виявлено 8 поселень, які розташовувалися на південних передгір’ях Карпат (Ставлинець біля с. Великі Лази, Чищаник-Федюківни біля с. Осой, Береги, Мала Гора біля м. Мукачеве) і в пониззі (Малі Гаївці, Бронтог, Берегове-Буча), на берегах річок, потоків і боліт. Для забудови характерні напівземлянки та господарчі ями.

Виявлено кераміку двох типів: крихка, слабовипалена з домішкою полови і шамоту та добре відмуленої глини, інтенсивно випалена з домішкою шамоту та піску. Серед форм переважають грушоподібні, біконічні, або опуклотілі горщики. Є глибокі напівсферичні чаші, миски. Прикрашався посуд майже тільки врізним орнаментом у вигляді паралельних та перехрещених ліній, що утворюють заштриховані трикутники, сітку. Трапляються також глибокі нігтьові вдавлення.

Знаряддя праці і зброя включають шліфовані кам’яні сокири, долота, тесла, молоти з просвердленим отвором, крем'яні ножеподібні пластини, гостроконечники, вістря до стріл, кам’яні зернотерки.

Населення культури лійчастого посуду. У першій половині III тис. до н. е. Центральна Європа від південного узбережжя Балтики на півночі до Чехії та Словаччини на півдні від Голландії на заході до Західної України на сході була зайнята племенами, що представляли культуру лійчастого посуду.

Поки що немає єдиної думки щодо походження цього населення, але найвірогідніше, що сформувалося воно в нижній течії Вісли та Лаби на місцевій неолітичній основі при сприянні південних впливів.

На теренах Західної України пам’ятки культури лійчастого посуду відомі на південному заході Волинської області та у Львівській на Західному Бузі та його притоках, а також по лівих притоках Верхнього Дністра. Всього тут відомо близько 50 поселень. Найближчі аналогії їх містяться на теренах Польщі, де вони вивчаються з початку XX століття. Вивчення пам’яток на нашій території пов’язано з іменами А. Н. Цинкаловського, М. Ю. Смішка, Ю. М. Захарука, М. А. Пелещишина. Дослідження провадилися на поселеннях Зимино, Малі Грибовичі, Лежниця, Вінники, Тадані.

Переважна більшість поселень розташовувалась на високих мисах Західного Бугу і його приток та вершинах Розточчя і лише іноді на низьких схилах берегів річок. Забудовувалися наземно-заглибленими житлами, власне наземними, що мали заглиблену частину. Стіни наземної частини були, мабуть, плетеними і обмащеними глиною. В деяких житлах заглиблені частини мали обпалене дно і могли призначатися для зберігання зерна. В житлах будували округлі глинобитні печі: на дерев’яному каркасі.

Рис. 96. Посуд баденської культури (Вовчанське).

Рис. 97. Посуд культури лійчастого посуду (Зимно).

Знаряддя праці представлено ножами, скребками, вкладнями серпів на довгих пластинах, вістрями, проколками, свердлами, вістрями до стріл, клиноподібними сокирами, долотами з кременя, зернотерками, розтирачами, бойовими сокирами з інших порід каменю, проколками, долотцями, лощилами, мотиками з кістки та рогу, плоскими, клиноподібними сокирами та прикрасами з міді.

Посуд виготовлявся з глини, в яку домішувалися пісок та шамот. Поверхня посудин підлощувалася. Більшість форм мали лійчасті вінця. Це горщики з двома—чотирма вушками, вузькогорлі амфори, черпаки з крилоподібними чи зооморфними ручками, дуршлаги. Прикрашався посуд лише у верхній частині заглибленим орнаментом у вигляді насічок, ямок, зубчастого штампу, шнура, які утворювали горизонтальні ряди, ялинку та інші композиції. Застосовувався наліпний валик, оперезуючий посудину по горлу або у вигляді літер “Л” “М” на плічках.