Розділ «Частина перша Кам'яний вік»

У зовнішній обкладці нового житла є черепи, нижні щелепи, трубчасті та плоскі кістки (лопатки, тазові). Таким чином, у ній наявні елементи конструкції всіх попередніх жител.

Найхарактернішими особливостями четвертого житла є чітко виражені симетрія і ритміка в розташуванні кісток зовнішньої обкладки. Ефектну симетричну групу складають нижні щелепи із західної сторони споруди (рис. 22, III). В центрі групи — велика нижня щелепа, встановлена підборіддям догори. Праворуч і ліворуч від неї — по дві колонки нижніх щелеп, вміщених одна в одну підборіддям донизу (“сосенкою”), ліворуч — по три щелепи в колонці, праворуч — по дві.

Праворуч від цієї групи (з південно-західного боку споруди) розташована друга симетрична композиція, центром якої є череп молодого мамонта, встановлений бивнями догори (рис. 22, І). Ліворуч від нього послідовно розміщені: лопатка — лопатка — тазова. Праворуч — аналогічна серія: лопатка — лопатка — тазова. В цій групі добре простежується порядок укладання кісток — справа ліворуч (проти часової стрілки) — таким чином, що кожна наступна кістка частково перекриває попередню.

Ліворуч від симетричної групи нижніх щелеп (з північно-західного боку споруди) розташована ритмічна група кісток (рис. 22, II), в якій чергуються череп — колонка хребців — череп — колонка хребців — череп.

Рис. 22. Симетричні та ритмічні групи кісток мамонта в стінах четвертого Межиріцького житла:

I — симетрична група: в центрі — череп молодого мамонта бивнями догори (4); ліворуч — лопатка (3), лопатка (2), тазова кістка (І); праворуч — лопатка (5), лопатка (б), тазова кістка (7);

II — ритмічна група: череп бивнями донизу (І), колонка хребців (2), череп (3), колонка хребців (4), череп (5); III — симетрична група з нижніх щелеп: у центрі — велика щелепа підборіддям догори (3); ліворуч — дві колонки з щелеп підборіддям донизу (І, 2); праворуч — дві колонки з щелеп підборіддям донизу (4, 5).

Симетрія в розташуванні кісток зовнішньої обкладки простежується не тільки по окремих ділянках периметру споруди, а й по всій окружності. Таким чином, однакові групи кісток розташовані на протилежних боках споруди і протистоять одна одній. У східній половині скупчення по лінії північ-південь одна одній протистоять дві групи трубчастих кісток. Причому праворуч від кожної з груп трубчастих кісток послідовно розташовані череп та дві плоскі кістки (рис. 23).

Рис. 23. Подібні групи кісток з південного та північного боків житла:

І — південна група: трубчасті кістки (1), череп (2), дві плоскі кістки (3, 4); II — північна група: трубчасті кістки (2), череп (2), дві плоскі кістки (3, 4).

За межами житла по лінії схід-захід у горизонтальній площі лежать два великих бивні, опуклою стороною в бік житла на відстані 1,2—1,7 м від нього. Обидва бивні пов’язані з зовнішніми ділянками господарських ям.

Основні напрями дослідження жител “з кісток мамонтів” спрямовувалися досі на вивчення функцій кісток як будівельного матеріалу, для чого пропонувалися графічні, макетні й натурні реконструкції з метою встановлення місця початкового положення окремих кісток у стінах і на покрівлі споруд. У даному випадку найбільший інтерес у четвертому Межиріцькому житлі становлять симетричні і ритмічні групи кісток, які простежені в його конструкції. Значення такої симетрії і ритміки, ймовірно, розрізняється залежно від місця її розташування. Вона може мати естетичний характер або зумовлюватися виробничими чинниками. Наприклад, з південного і північного боку споруди розташовані виробничі центри, які корелюються з групами трубчастих кісток.

Культові і світоглядні аспекти використання четвертого Межиріцького житла ще потребують подальшого вивчення та інтерпретації. Водночас вони є тим необхідним фоном, на якому можна розглядати доступніші розумінню естетичні аспекти використання залишків мисливської здобичі у житті палеолітичної людини.

Ритміка і симетрія в положенні кісток зовнішньої обкладки не зв’язані з несучою та покровною функцією кісток як будівельного матеріалу, але свідчать про архітектурну фантазію стародавньої людини та її естетичні смаки. Канони класичної архітектури передбачають, щоб кожна споруда відповідала трьом вимогам: користь, міцність, краса. До цього часу основним напрямом у вивченні палеолітичних споруд був аналіз утилітарних та інженерних аспектів. Тепер ми можемо казати також про естетичні аспекти у житлобудівництві палеолітичної людини. На цій підставі можна дійти висновку про те, що архітектура як самостійний вид людської діяльності існує вже з пізнього палеоліту.

З палеолітичними житлами пов’язані також джерела вивчення музичної творчості палеолітичної людини. Широко відома інтерпретація С. М. Бібіковим одного з жител Мізинського поселення, дослідженого І. Г. Шовкоплясом, у вигляді дому, який було пристосовано до культових дій. У ньому збереглися згадані вище розписані червоною вохрою кістки мамонта, які використовували як ударні музичні інструменти (рис. 21), а також атрибут ритуальних танців — шумовий браслет. Тут було знайдено велику кількість вохри — звичайного компоненту культу палеолітичної людини. Колективні обрядові дії тоді мали синкретичний характер примітивних лицедійств, які природньо об’єднували пантоміму, танок, спів, музику.

Мізинський ансамбль — не єдине свідчення музичного мистецтва стародавньої людини. В Подністров’ї (Молодове І і V, Атаки І) знайдено кістяні та рогові сопілки (рис. 20, 5).

Житла з кісток мамонтів також дають матеріал для уточнення картини світу в світогляді стародавньої людини. Як уже відмічалося, положення двох груп трубчастих кісток у четвертому Межиріцькому житлі відповідає лінії південь-північ. Лінія схід-захід фіксується двома великими бивнями, котрі лежать за межами житла в горизонтальній площині і звернені опуклими боками до споруди. Таким чином, споруда має чітке орієнтування в просторі по сторонах світу.

Існує думка, що уявлення про чотири сторони світу сформувалося тільки у землеробів енеолітичної доби (трипільців), де число чотири займало вагоме місце в трипільському орнаменті, але не стільки саме по собі, скільки як визначення чотирьох напрямків[34]. Водночас, як свідчать пам’ятки палеолітичного мистецтва, число чотири як складова частина семирахункової системи (3 плюс 4) відоме людині вже з пізнього палеоліту. Чітке орієнтування четвертого Межиріцького житла переконливо свідчить про знання палеолітичною людиною сторін світу, що природно і необхідно для орієнтування у просторі мисливців-збирачів, які мали систематично здійснювати маршрутні походи по території свого мешкання. Формування уявлення про чотири сторони світу, за думкою О. П. Окладникова, відноситься до мустьєрської доби.

Орієнтування у просторі природно передбачало усвідомлення порядку руху основних небесних тіл та знання прийомів підрахунку часу. Цій темі присвячено чимало наукових робіт. Більшість дослідників погоджується, що палеолітична людина використовувала місячний та сонячний календарі й володіла прийомами їхнього запису. На території України про це свідчить згадана вище реконструкція О. Маршаком складної гравіровки на уламку бивня мамонта з Межирічів та обидва браслети з Мізина. Числова формула гравіровки цих браслетів відображає місячний та місячно-сонячний календар[35].

Значно частіше трапляються прості зразки “рахівних лінійок”. До їхнього числа належать два уламки бивня з нижнього шару Кирилівського поселення, відкритих В. В. Хвойком. На одному з них прокреслено лінію, від якої під прямим кутом відходять 23 поперечні короткі рисочки, що разом утворюють щось подібне до лінійки. На другому уламку вирізьблено дві майже паралельні лінії довжиною 7 і 7,4 см. Від однієї з них у напрямку другої відходять дев’ять поперечних штрихів, утворюючи в сукупності візерунок, що нагадує драбину. Подібний до них уламок бивня мамонта з “рахівною лінійкою” знайдено в Гінцях. Тут групи коротких рисочок розділено довгими. В Сюрені фрагмент ребра благородного оленя орнаментовано кількома зігнутими лініями та чотирма рядами коротких, ритмічно розташованих насічок. Кількість подібних прикладів можна збільшити, ритміка насічок утворює стійкі групи по 3—5 одиниць та суми з різних комбінацій цих цифр. Простежується, зокрема, система рахування сімками (3 + 4) як чверть повного місячного циклу.