Розділ «Частина перша Кам'яний вік»

Такий характер розподілу призводив до нівелювання матеріального забезпечення мешканців усіх господарсько-побутових комплексів, що виключало можливість економічної і соціальної нерівності серед них і не спричиняло передумов для виникнення економічної залежності або примусу.

Однак з розвитком продуктивних сил наприкінці пізнього палеоліту, що яскраво проявилося у виникненні лука та стріл, первісні громади отримали можливість діставати не тільки більш-менш регулярно необхідні життєзабезпечуючі ресурси, а й здобувати значно частіше їхні надлишки, що поступово призвело до індивідуалізації промислу, розпаду великих громад, ускладнення соціальних стосунків як у громаді, так і між громадами, появи міжгромадського обміну і налагодженню ширших економічних і суспільних стосунків між громадами. Не виключена можливість, що здобич індивідуального промислу безпосередньо потрапляла у сімейний “бюджет”, тоді як продукти колективної пращ продовжували розподілятись рівномірно. Але виникнення економічної диференціації між членами громади поки що не простежується.

Соціально-економічні відносини в суспільстві того часу, напевне, накладали своєрідний відбиток на матеріальну культуру взаємопов’язаних громад, що відбилося в археологічних культурах, окреслених вище на археологічній малі України доби пізнього палеоліту. Однак відтворення соціально-економічних стосунків за матеріалами цих культур — дуже складна і непереконлива справа.

У даному контексті стародавньої історії України, здається, немає потреби викладати проблематичні й суперечливі спроби деяких дослідників підтвердити археологічними джерелами соціологічні схеми етнологів щодо структури первісного суспільства часів пізнього палеоліту, тим більше що в цій проблемі немає єдності і серед самих етнологів.

Труднощі при соціально-економічній інтерпретації археологічних джерел полягають у тому, що вони є лише опосередкованими і вкрай узагальненими проявами взаємовідносин між людьми у первісному суспільстві. Розглядаючи та вивчаючи малу пізньопалеолітичних поселень та археологічних культур, окреслених археологами, треба пам’ятати, що вона не відображає одночасне синхронне існування поселень, мешканці яких спілкувалися між собою.

Археологічна культура — це відбиток послідовного накопичення залишків життєдіяльності споріднених первісних громад протягом щонайменше кількох тисячоліть. Більше того, сучасні мали є лише випадковими вибірками цих залишків, які склалися в результаті польових археологічних досліджень. Археологічні культури, таким чином, здебільшого складаються з окремих здобутків із довгого ряду хронологічних зрізів. Справжня картина розвитку народонаселення та його матеріальної культури, напевне, була значно складнішою, ніж це акумульовано в матеріалах археологічної культури. Тому мала розташування споріднених археологічних пам’яток не відбиває конкретну структуру взаємовідносин первісних громад, а є лише узагальненим відображенням суспільних стосунків у первісному суспільстві.

Щодо спроб деяких дослідників пов’язати на сучасному етапі вивчення археологічних культур палеоліту з конкретними структурними формами первісного суспільства (рід, фратрія, плем’я, шлюбні класи і т. ін.), які відтворюються етнологами, то, на наш погляд, вони є передчасними, тому що археологічна культура може бути відображенням життєдіяльності як племені, так і родової організації або об’єднання декількох споріднених громад, які мали більш-менш тісні сімейно-шлюбні, економічні або суспільні стосунки. Доведення існування племінної організації у пізньому палеоліті з усіма її атрибутами, включаючи екзогамію, нам здається надто ризикованим.

Глава 5

Духовна культура

З усіх видів культури в ранньопервісному суспільстві за археологічними джерелами краще за інші вивчено образотворче мистецтво. Різноманітні прояви цієї творчості, її матеріальні зразки одержали узагальнюючу назву “палеолітичне мистецтво”. Хронологічно воно пов’язано з пізнім палеолітом, часом людини сучасного фізичного типу — Homo sapiens. Протягом пізнього палеоліту простежується поступовий розвиток палеолітичного мистецтва від найпростіших зразків. З усіх видів стародавньої людини, ймовірно, тільки Homo sapiens був здатним до абстрактного, символічного і часом естетичного відображення навколишнього середовища. Водночас найраніші прояви палеолітичного мистецтва датуються раннім палеолітом, про що згадувалося вище.

Знахідки палеолітичного мистецтва в Україні пов’язані здебільшого з північною перігляціальною зоною. За технікою виконання вони поділяються на скульптуру, барельєф, гравіровку, живопис.

Стилізовані безликі жіночі статуетки з Мізина, Добранічівки, Межиріччя мають форми, що легко впізнаються, або знаки-символи (кути вершиною донизу; трикутники, інколи заштриховані), що відзначають статеву приналежність зображення (рис. 19, 2, 4, 5, 6).

На противагу їм, плоске антропоморфне зображення людини з бивня мамонта, можливо, є чоловічим. На ньому позначено очі та рот (рис. 19, 1). Найбільшу кількість жіночих зображень знайдено в Мізині — близько 20[32]. Вони виготовлені з бивня мамонта. Ці статуетки (рис. 19, 5, 6) переважно 5—10 см заввишки. Крайні розміри — 2,3—14,5 см. Статуетки різного розміру, можливо, відображають віковий склад жінок громади: дівчата, жінки, літні господині та берегині дому. Об’ємні, стилізовані орнаментовані скульптурки мають двомірну композицію, що відображає торс та гіпертрофовані форми тазу. Інші типи фігурок, навпаки, відрізняються надмірно великим торсом порівняно з тазом.

На деяких скульптурках у техніці гравіровки позначено, крім статевого знаку, груди та руки, що розташовані на череві під грудьми. Це відповідає скульптурному канону відомих натуралістичних “Венер” палеоліту. На інших ділянках поверхні скульптурок орнаментальні композиції складаються з кутів, зигзагів, ромбів, меандрів і прямих ліній.

Дві об’ємні статуетки з Добранічівки відрізняються матеріалом. Одна, заввишки 9 см, зроблена з бурштину (рис. 19, 4); друга, менша, — з пісковику. Фігурки за формою нагадують мізинські, але без орнаменту. Схематизовану об’ємну статуетку жінки (?) знайдено також у третьому шарі Молодово V. Вона заввишки біля 9 см. Виготовлена з мергелю. Дослідник пам’ятки О. П. Черниш бачить у ній фігуру в одежі з капюшоном.

У техніці рельєфу виконано зображення людини на “жезлі” з 2-го шару Молодово V. Рельєфно передана безрука однонога фігура (13,5 х 2,7 см) зі скошеними плечима. На обличчі позначено очі, ніс та рот, на голові — волосся. По боках “жезла” ритмічні паралельні нарізки.

Другий “жезл” з цього місцезнаходження оформлено у вигляді зооморфного образу.

На стоянці Мураловка знайдено гравіроване зображення людини заввишки близько 8 см. Воно прорізане впевненими чіткими та глибокими (1 мм) лініями на поверхні лощила з пластини рогу оленя. Добре впізнаються тулуб (корпус) і ноги. В районі ніг по краях лощила нанесено поперечні нарізки. В заглибленнях різьблення видно червону вохру.

Але гравірування головним чином використовувалося для оформлення орнаментальних композицій, часто дуже складних.

Рис. 19. Зразки стилізованого палеолітичного мистецтва: