Так говорив Геббельс

Ісидор

Газета «Der Angriff», 15 серпня 1927 р. У цьому памфлеті Геббельс висміює віце-президента берлінської поліції Бернхарда Ісидора Вайса, найлютішого ворога націонал-соціалістичної партії, роблячи акцент на його єврейському походженні.

Мене звуть Хазе («Hase» в перекладі з німецької означає «заєць», а також «невіглас»). Я живу у лісі й нічого ні про що не знаю. Я нікуди не втручаюся. Я, якщо можна так сказати, політично нейтральний. Якщо треба, я можу повірити у все що завгодно, хоча факти – найкраще. Факти – це просто чудово! Я дотримуюся тієї думки, що крайніх правих і крайніх лівих треба заборонити. Про центр, зрозуміло, не йдеться. Як я вже сказав, це моя думка. Я – реаліст. Це зручно, практично безпечно та дозволяє заробити на шматок хліба.

Але давайте уявімо собі, що я більше не живу у лісі, а, скажімо, у Китаї. Волею долі я опинився у цій країні. Давайте уявімо собі це. Що ж, це було б вкрай неприємно. У Китаї адже, як відомо, всі китайці, навіть імператор. Я б усім кидався в очі. Мене звуть Хазе, і я виглядаю як німець. Будь-хто мене відразу ж розпізнав би. Діти, й ті кричали б мені на вулиці услід: «Гей, Хазе!»

Але я б знав, як вчинити. Я відростив би довгу косу й перестав би виглядати як німець. Славне прізвище Шмідт я змінив би на Ву-Кью-Чу. Саме так я вчинив би. І якщо б хтось продовжував називати мене Хазе, я б дуже на нього сердився.

Що ж, уявімо собі, що я живу у Шанхаї, а мій батько, як і раніше, живе у лісі. Я б нікому нічого не розповідав про ліс. Навпаки! Я поводив би себе так, ніби ми жили у Шанхаї протягом поколінь, не важливо, що хтось би у цьому сумнівався. Далі, припустимо, що в результаті нещасного випадку гине начальник поліції Шанхаю. І всі китайці почнуть скандувати: «Ву-Кью-Чу повинен стати нашим керівником!»

Після цього я якимось чином стану начальником поліції міста Шанхай. Добре бути начальником поліції. Можна робити все, що тільки побажаєш. Зрозуміло, якщо інші при цьому не заперечують. Але вони і не будуть заперечувати. Якщо вони були досить дурні для того, щоб кричати: «Ву-Кью-Чу має нами керувати!», вони повинні бути задоволені мною. А якщо хтось буде незадоволений, я вживу заходів. А незадоволені завжди знайдуться. Тому я винесу закон:

«Бути незадоволеним заборонено!»

Ву-Кью-Чу.

І я буду правити. Я знаю, що це не так легко, як здається. Так, деякі будуть приходити і говорити: «Що треба цьому Ву-Кью-Чу? Він навіть не з нашого народу. Ву-Кью-Чу насправді звуть Хазе, і він раніше жив у лісі. Він пробрався сюди хитрістю. Ми жили тут, на китайській землі, впродовж тисячоліть. Наші прадіди зробили цю землю придатною для житла і захищали її ціною свого життя. У той час Ву-Кью-Чу все ще жив у лісі, а зараз він веде себе так, ніби він тут жив завжди. Геть його! Китай для китайців!»

Це, звичайно, було б для мене вкрай неприємно. Адже, якщо відрізати мою косу, то навіть дитина зрозуміє, що ці люди мають рацію. Але цього не станеться. Як-ніяк, я – начальник поліції, а значить, люди повинні мене поважати. Таким чином, я видам ще одну постанову:

«Ті, хто називає мене Хазе, розпалюють класову боротьбу. Я забороняю так чинити. Порушники будуть покарані найсуворішим чином».

Ву-Кью-Чу.

І тоді я нарешті знайду спокій. Я буду відпочивати в своєму кабінеті, оточений славою. Китайські кулі будуть обмахувати мене опахалом, я буду приймати заокеанських гостей і відвідувати дорогі банкети. Моя косичка буде ставати все довшою і довшою, і скоро я сам забуду, що колись мене звали Хазе. Незадоволені вимруть, а в світі запанує спокій і злагода.

Тільки тоді життя стане по-справжньому прекрасним і гідним.

Я керманич, який вказує шлях. От тільки всі, подібно мені, також не повинні нічого знати, щоб твердо і непохитно вірити в це.

Але, як я вже говорив, це всього лише припущення.

Китайці ж не настільки дурні, щоб повірити в те, що мене звуть Ву-Кью-Чу, і зробити мене начальником поліції.

Таких дурнів просто не існує.

Це всього лише казка.