Восьме. Я питаю у вас: чи хочете ви, особливо жінки, щоб уряд робив все можливе, щоб спонукати німецьких жінок віддати всі свої сили роботі задля військової економіки, а також звільнити чоловіків для фронту скрізь, де це тільки можливо, тим самим надавши допомогу чоловікам на фронті?
Дев'яте. Я питаю вас: чи схвалите ви, в разі необхідності, найрадикальніші заходи проти невеликої купки ухильників і спекулянтів, які роблять вигляд, ніби зараз не війна, а мир, і використовують народну потребу в своїх корисливих цілях? Чи згодні ви, що ті, хто завдає шкоди військовій економіці повинні позбутися голови?
Десяте, і останнє. Я питаю вас: чи згодні ви, що перш за все під час війни, згідно до платформи націонал-соціалістичної партії, всі повинні мати однакові права і обов'язки, що тил повинен нести важкий тягар війни спільно і що тягар слід порівну розділити між начальниками й простими службовцями, між багатими й бідними?
Я задав питання, і ви мені на них відповіли. Ви — частина народу, і ваші відповіді — це відповіді німецького народу. Ви сказали нашим ворогам те, що вони повинні були почути, щоб у них не було ніяких ілюзій та помилкових ідей.
Зараз, так само як і в перші години нашого правління і в наступні десять років, ми тісно згуртовані з німецьким народом. За нами — наймогутніший союзник на всій землі, сам народ, і він сповнений рішучості йти за Фюрером, що б не трапилося. Він готовий нести найважчий тягар, лише б це призвело до перемоги. Яка сила на землі зможе перешкодити нам досягти цієї мети? Ми повинні перемогти і ми переможемо! Я стою зараз перед вами не тільки як представник уряду, але і як представник народу. Навколо мене — мої старі партійні товариші, що займають високі народні та урядові посади. Поруч зі мною сидить мій товариш Шпеєр. Фюрер доручив йому вкрай важливе завдання з мобілізації німецької військової промисловості і постачання до фронту всієї необхідної зброї. Поруч зі мною сидить мій товариш Лей. Фюрер поклав на нього керівництво німецькими робітниками, включаючи навчання їх постійної роботи задля військової економіки. Ми у глибокому боргу перед нашим товаришем Заукелем, якому Фюрер доручив доставити до Райху сотні тисяч робітників для підтримки нашого народного господарства; це те, що наш ворог зробити неспроможний. З нами також всі керівники партії, армії і уряду.
Ми — діти народу, згуртовані самим критичним моментом за всю нашу національну історію. І ми обіцяємо вам, обіцяємо фронту, обіцяємо Фюреру, що ми перетворимо тил в таку силу, якій Фюрер і його солдати зможуть повністю довіряти. Ми урочисто клянемося, що будемо робити в нашому житті і роботі все, що необхідно для перемоги. Ми наповнимо наші серця політичним завзяттям, вічним вогнем, який палав під час великих битв партії і держави. Ніколи під час цієї війни ми не дозволимо собі стати жертвою брехливої та лицемірною об'єктивності, яка стільки разів приносила великі нещастя для німецького народу протягом його історії!
Коли почалася війна, ми звернули наш погляд до народу і тільки народу. Те, що служить його боротьбі за життя, — добре, і це треба заохочувати. Те, що шкодить його боротьбі за життя, — погано, і це треба усувати і викорінювати. З гарячим серцем і холодною головою ми подолаємо нелегкі проблеми цієї стадії війни. Ми на шляху до остаточної перемоги. І ця перемога спочиває на вірі в Фюрера.
Цього вечору я хочу ще раз нагадати всьому народові про його обов’язок. Фюрер чекає, що наші майбутні вчинки затьмарять усе, що ми робили досі. Ми не хочемо обдурити його очікувань. Так само, як ми пишаємося ним, він повинен пишатися нами.
Великі кризи і потрясіння в народному житті показують, хто справжній чоловік і хто справжня жінка. У нас більше немає права говорити про слабку стать, бо обидві статі виявляють одинакову рішучість і одинакову духовну міць. Народ готовий на все. Фюрер наказав, і ми підемо за ним. У цю годину національних роздумів і міркувань ми твердо й непохитно віримо в перемогу. Ми бачимо її перед собою; нам треба тільки простягнути до неї руку. Ми повинні навчитися підкоряти для неї усе. Таким є обов’язок даної хвилини. І наше гасло повинно бути таким: «Прокинься, народе, і нехай вдарить буря!» (Заключні слова міністра потонули у нескінченних бурхливих оплесках.)
Розділ 4
Мімікрія
Стаття, опублікована в націонал-соціалістичній газеті «Das Reich» 20 липня 1941 року, незабаром після початку війни Німеччини з СРСР. Один із найбільш лютих та вдалих нападів Геббельса на євреїв.
Енциклопедична довідка. Мімікрія (від грец. mimikos — наслідувальний), у тварин один з видів забарвлення покривів тіла, при якому тварина схожа на предмети навколишнього середовища, рослини, на неїстівних або хижих тварин. Сприяє збереженню тварини в боротьбі за існування. У переносному значенні: безпринципне пристосування до навколишніх суспільних умов. Один з найвідоміших прикладів тварини, що володіє мімікрією — хамелеон.
Євреї — майстри підлаштовуватися під оточення, при цьому вони анітрохи не змінюють своєї натури. Вони — хамелеони. Вони володіють природним чуттям, що дозволяє їм відчувати небезпеку, а їх прагнення до самозбереження, як правило, дає їм належні шляхи та способи для уникнення небезпеки без жодного ризику для свого життя, і без необхідності при цьому бути сміливими. Виявити їх підступні й слизькі методи не так-то легко. Потрібно бути досвідченим спеціалістом з євреїв (євреологом), щоб зрозуміти, що відбувається. Коли їх викривають, їхня відповідь проста і примітивна. Вона полягає в неймовірному нахабстві, яке приносить плоди, оскільки більшість людей навіть не припускає, що можна бути таким нахабним. Шопенгауер якось сказав, що єврей — майстер брехні. Він такий великий спеціаліст зі спотворення істини, що може сказати своєму ні про що не підозрюючому опонентові прямо протилежне істині, навіть щодо самого зрозумілого питання. Він робить це з таким вражаючим нахабством, що збиває слухача з пантелику; в цей момент єврей, як правило, перемагає.
Євреї звуть це хуцпою. Хуцпа — це чисто єврейський вираз, який просто не перекладається на будь-яку іншу мову, оскільки хуцпа — це поняття, яке можна виявити тільки серед євреїв. В інших мовах не потрібно було вигадувати таке слово, оскільки цей феномен для них є незнайомим. Хуцпа — це безмежна, брутальна й неймовірна нахабність і безсоромність.
Після того як ми мали сумнівне задоволення зіткнутися з євреями, ми мали більш ніж достатньо прикладів типовою єврейської риси характеру, званої ними хуцпой. Боягузи стали героями, а порядні, працьовиті й відважні люди — мерзенними ідіотами або дурнями. Жирні і спітнілі біржовики підносили себе комуністами, які рятують світ, а бравих солдатів зображували як тварин. Нормальні сім'ї з глузуванням називали розплідниками, в той час як полігамію розхвалювали як вищу форму людського розвитку. Найогидніший мотлох, який тільки міг створити людський розум, представлявся як велике мистецтво, в той час як справжнє мистецтво презирливо називали кітчем. Вбивця був не злочинцем, а жертвою.
Такою була система громадського обману, яка, якщо її застосовувати достатньо довго, калічить народ як в культурному, так і в духовному плані і з часом пригнічує будь-який вид оборони. До націонал-соціалізму Німеччина була прямо посеред цієї смертельної небезпеки. Якби наш народ в самий останній момент не прийшов до тями, то наша країна дозріла б для більшовизму — самої страшної інфекції, якою євреї можуть заразити народ.
Більшовизм — це також вираження єврейської хуцпи. Буйним єврейським партійним лідерам й хитрим єврейським капіталістам вдалися до самого безсоромного тактичного ходу, який тільки можна собі уявити. Вони підняли на класову боротьбу так званий пролетаріат, нещадно роздуваючи справжні й вигадані проблеми. Їх метою було загальне панування євреїв. Жорстока плутократія використовувала соціалізм задля встановлення жорстокої фінансової диктатури. Світова революція мала поширити цей експеримент з Радянського Союзу на весь світ. Результатом цього стало би світове панування євреїв.
Націонал-соціалістична революція стала смертельним ударом по цій спробі. І після того як міжнародне єврейство зрозуміло, що їхньої агітації вже недостатньо для того, щоб захопити різні європейські народи, вони вирішили дочекатися війни. Вони хотіли, щоб та тривала як можна довше, щоб після її закінчення вони змогли встановити більшовицький терор і більшовицьке насильство над ослабленою, виснаженою і безпорадною Європою. Такою була мета московських більшовиків від самого початку війни. Вони хотіли вступити до неї тільки тоді, коли б для них була гарантована легка й надійна перемога, стримуючи між тим достатню кількість німецьких військ, щоб не дати Німеччини домогтися остаточної перемоги на заході. Можу уявити собі волання сказу в Кремлі, коли в один недільний ранок вони виявили, що меч Фюрера розрізав їх павутину, виткану з брехні та інтриг.
До того моменту єврейські більшовицькі керівники хитро трималися на задньому плані — ймовірно, помилково вважаючи, що так вони зможуть нас обдурити. Літвінов і Каганович рідко коли з'являлися на публіці. За лаштунками, однак, вони робили свою підлу роботу. Вони намагалися переконати нас в тому, що єврейські більшовики в Москві і єврейські плутократи в Лондоні і Вашингтоні — це вороги. При цьому, однак, вони потайки планували нас задушити. Це доводиться тим, що вони погоджували один з одним той момент, коли їх диявольська гра буде розкрита. Необізнані народи, і з іншого боку, безсумнівно вражені такою перспективою, заспокоювалися за допомогою тактичних заходів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Так говорив Геббельс» автора Йосиф Геббельс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 19. Приємного читання.