Так говорив Геббельс

В минулому році 4 тисячі карелів було заслано до Центральної Азії та 3 тисячі — до Уралу, де понад п'ятдесят відсотків з них не витримало нелюдських умов проживання і праці.

У серпні 1927 року комуністична пропагандистська машина розповсюдила по всьому світові декларації проти страти Сакко і Ванцетті. За допомогою мільйонів листівок і газет комуністи провели в зарубіжних країнах кампанію за скасування смертної кари. Але як йдуть справи у самому Радянському Союзі? В одній тільки 58-й статті кримінального кодексу описуються чотирнадцять різних правопорушень, за які належить смертна кара. (Порівняйте це з сучасними США, які змусили всю Європу скасувати смертну кару, у тому числі для педофілів та маніяків-вбивць, в той час як у самих США існує аж чотири види смертної кари!). А законом від 7 квітня 1935 року смертна кара була введена навіть для неповнолітніх.

В одному навчальному закладі голодуючі діти часто говорили, як добре жилося в колишні часи. Цього було достатньо, щоб звинуватити їх за 58-ою статтею. В результаті чекісти розстріляли десятьох дітей у присутності їхніх товаришів. В одній газетній статті радянський прокурор Вишинський «з радістю і задоволенням» відзначає першу річницю прийняття закону про смертну кару для неповнолітніх.

Це все незаперечні факти, які підтверджуються наочними документами, що мають походження переважно з радянських джерел. Рік тому, на сьомому партійному з'їзді в Нюрнберзі (дивіться Розділ 1 «Більшовизм без маски»), я попереджав про можливі наслідки 7-го конгресу Комінтерну, що проходив з 25 липня по 21 серпня 1935 року. Світова громадськість, однак, на це ніяк не відреагувала, продемонструвавши нерозуміння важливості сказаного мною. Нерішучі «домосіди» визнали наші пророцтва перебільшеними й вирішили, що на них не варто звертати особливої уваги.

Що ж, дозволю собі повторити деякі з пропозицій, зроблених на конгресі Комінтерну, та прийняті на ньому плани, а також розповісти вам про події, які відбулися після нього й мали місце в різних країнах.

Дімітров, уповноважений агент радянської диктатури, якому було доручено здійснити світову революцію, заявив буквально наступне: «Зі Сталіним на чолі наша політична багатомільйонна армія може і повинна подолати всі труднощі, повністю усунути всі перешкоди, зрівняти фортецю капіталізму з землею і домогтися перемоги соціалізму в усьому світі».

А ось інші висловлювання того ж Дімітрова: «Пролетаріат — ось хто справжній господар світу — господар, який буде правити завтра. Потрібно надати йому це історичне право, і в кожній країні земної кулі він повинен взяти в свої руки скіпетр влади».

«Не варто думати, ніби колесо історії може повернути назад. Ні! Колесо історії крутиться і буде обертатися у бік Всесвітнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, до повного завоювання соціалізмом всього світу».

Такою є програма щодо здійснення світової революції, висунута цим болгарським терористом. Про те, як вона провадиться в житті, кажуть голі факти.

Після цього конгресу у різних країнах світу відбулося більше ста комуністичних повстань, серед них — повстання в Бресті і Тулоні у серпні 1935 року з безліччю вбитих, в Лемберзі (Львові) 18 квітня 1936 року з 10 убитими, в Салоніках 10 травня 1936 року з більш ніж 100 убитими. Ці заплановані збройні повстання стрясали цілі країни протягом кількох тижнів: у листопаді 1935 року в Пернамбуку (Бразилія), в січні 1936 року в Буенос-Айресі, в березні 1936 року в Іспанії.

Крім того, вдалося зірвати шість спроб здійснення революції, у тому числі в грудні 1935 року в Уругваї, у лютому 1936 року в Парагваї та в тому ж місяці в Чилі. Мало місце 62 великих підпалу, у тому числі в китайському Ланьчжоу, коли загинула одна тисяча людей. Було скоєно 54 збройних нальотів і розграбовано 78 складів вибухових речовин. У загальній складності більшовицькі бандити принесли в жертву 3041 людину.

Ось ще кілька прикладів. На засіданні (московської) Світового конгресу Комінтерну від 30 липня 1935 року товариш Дзордзос (Dsordsos), який представляв Грецію, виклав план майбутніх дій. Майже рівно через рік після його появи в Москві, 5 серпня 1936 року, Грецію охопив загальний страйк, який плавно перейшов у збройне повстання. І тільки завдяки рішучому втручанню генерала Метаксаса Грецію вдалося врятувати від більшовицького хаосу, і план товаришів Дімітрова та Дзордзоса був зірваний.

Що стосується розпалювання революції в колоніях, то Дімітров заявив, що народи колоній і напівколоній вже не вважають своє звільнення безнадійною витівкою, але все більше і більше схильні вести рішучу боротьбу проти своїх імперіалістичних гнобителів.

Не встиг пройти і рік, як в Сирії спалахнуло криваве повстання, яке забрало життя багатьох людей. Дружба, укладена нещодавно з Францією, анітрохи не завадила Москві перейти до виконання заздалегідь продуманого плану на території, що знаходиться під мандатом її союзника. Кілька місяців потому хвилювання охопили Палестину, під час яких англійська поліція конфіскувала величезна кількість комуністичних листівок і розігнала кілька секретних нарад комуністичних агентів.

Маркеш (Marques), представник Бразилії, заявив у липні 1935 року на 7-му Всесвітньому конгресі (Комінтерну), що його країна готується до вирішальної битви за повалення уряду й встановлення національного революційного уряду.

Три місяці опісля в Натале і Ресіфі (міста в Бразилії) почалася комуністична революція, в результаті якої 150 чоловік було вбито і 400 поранено. Луїш Карлуш Престеш (Luis Carlos Prestes), єврей Еверт (Ewert) і «посол» радянської Росії у Монтевідео, єврей і колишній меховщик Мінкін були викриті як агенти «Альянсу».

Перейдемо до Франції. Дімітров заявив, що французька компартія показала всім осередкам комуністичного Інтернаціоналу приклад того, як потрібно застосовувати на практиці тактику Народного фронту.

Торез, лідер французької компартії, додав до цього, що революція не відбувається сама по собі і що її потрібно організовувати. «Ми маємо намір наслідувати приклад російських більшовиків. Ми за Ради», сказав він.

Французька компартія показала, що вона заслуговує на похвалу Димитрова. Її чисельність зросла з 87 тисяч осіб у січні до 100 тисяч в березні, 187 тисяч в червні і більш ніж 225 тисяч у серпні 1936 року. За цей же період часу число військових молодіжних організацій зросла в чотири рази. Кількість голосів (на виборах) зросло з 790 тисяч до півтора мільйонів, третина з яких була зафіксована в одному тільки Парижі. Кількість представників комуністів у французькому парламенті зросла з 10 до 73. Тираж газети «Юманіте» виріс з 154 тисяч у 1933 році до 750 тисяч у 1936 році. На парламентських виборах 1936 року штаб-квартира комуністичної пропаганди розповсюдила 27 мільйонів передвиборних листівок. Після злиття з комуністичним Народним фронтом чисельність профспілок зросла з 800 тисяч у травні цього року до 4 мільйонів 300 тисяч у серпні.

Франція також готується наслідувати приклад Народного фронту Іспанії. Троянський кінь Дімітрова стоїть у стінах Парижа.